«Автономне» (індивідуальне) чи «централізоване опалення»?

9 листопада 2006 р. майже усі центральні і місцеві газети надрукували сенсаційне повідомлення віце-прем’єр-міністра Володимира Рибака. Мовляв, встановлення автономного опалення в Україні проходить хаотично і часто за хабарі? Тому, допоки спеціалісти не розберуться, що відбувається, встановлення автономного опалення припиняють. Отаке царське веління! Мовляв, в Україні немає законодавчої бази і висновків СЕС, які  б регулювали самостійний обігрів житла.

Ніби не існує Наказу Мінбуду від 22.11.2005 р №4 “Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання”. І хоча авторам цього наказу не спадає на думку, що споживач має право відмовитись від централізованого опалення без встановлення індивідуального, все ж таки такі-сякі правила існують. За словами високого посадовця, індивідуальні котли можуть створювати надзвичайну ситуацію, шкодити здоров’ю сусідів і перевантажувати системи газозабезпечення житлових будинків. Тоді, від імені Кабміну, він погрожував, що сплачувати за газ будуть вдвічі більше ті, кому набридла колгоспна тепломережа. Так воно і сталось. З 1 січня 2007 р. ціна на газ для населення, що споживали його комплексно – тобто для опалення, нагрівання води і приготування їжі була встановлена 68,6 коп. за кубометр, при наявності лічильників. Тобто, мешканець цієї квартири повинен був сплачувати за такою ціною не тільки газ для опалення, а й для нагрівання води і приготування їжі, у межах норми для однієї людини 23,6 куб. метра. І три місяці сплачував! Правда з 1 березня 2007 р., зважаючи на обурення населення, НКРЕ розповсюдила для цієї категорії споживачів ціну газу в залежності від тогорічного споживання. Хоча були обіцянки-цяцянки зробити це заднім числом з 1 січня. Отже, три зимові місяця та частина населення, яка відмовилась від “послуг” Тепломережі, сплачувала за газ по 68,6 коп. за кубометр. Одкровення віце-прем’єр-міністра Володимира Рибака про заборону на встановлення автономного опалення викликало здивування у громадян. Заява керівника житлового відомства, вочевидь, порушила плани й тих, хто хотів обзавестися автономними котлами. Його побоювання, що встановлення автономного опалення шкідливе для здоров’я, - смішні, бо шкідливі для здоров’я ситуації виникають постійно. На вулиці можна потрапити під автомобіль. Постійне багаторазове перевищення допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі чомусь не турбує пана Рибака.

Щодо безпечної роботи, то індивідуальні котли мають набагато кращу автоматику безпеки, ніж існуючі колонки для підігріву води. Проблема, на думку спеціалістів, виникла не тому, що, мовляв, природного газу не вистачає для котелень централізованого опалення. Цей газ просто буде використовуватись із кращим коефіцієнтом корисної дії. Проблема в тому, що монопольне становище тепломереж захиталось і вони всі кинулись у бій, захищаючи свої інтереси.

Щодо порушення системи опалення в будинках при відключенні окремих споживачів, теж надумана проблема. Ті, хто залишився на централізованому опаленні, навіть виграють, бо їм більше залишиться тепла, та й квартири, що опалюються індивідуальним котлом, прогрівають всіх суміжних сусідів, тому що підтримують вищу температуру у своїх помешканнях. Небагато програє при цьому і Тепломережа, бо до них повертається вода більш нагріта. Безумовно вона втратить частину своїх клієнтів.

Правда, ніяких офіційних документів про заборону встановлення автономного опалення не надходило. Але це не заважає чиновникам відмовляти у наданні дозволів на встановлення автономного опалення і відключення від централізованого. Звісно, в нас діють не закони, а “понятія”. Тобто, людям навіть відмовляють у відключенні від централізованого опалення, без встановлення автономного, незважаючи на незадовільну якість централізованого.

Тепломережа вважає задовільною якість опалення, якщо у приміщенні 18 градусів. Згідно із нормативними актами, температура повинна бути в залежності від призначення приміщення від 18 до 23 градусів. Згідно із будівельними нормами і правилами, температура теплоносія на вході у батареї повинна бути у межах 110-90 градусів. Тільки тоді можна нагріти наші квартири. В залежності від зовнішньої температури, температура теплоносія (води) не повинна бути нижчою ніж 90 градусів. Моїми багаторічними спостереженнями встановлено, що температура теплоносія (води) централізованого опалення тримається у межах 40-50 градусів.

Втрати тепла від котельних до споживача - окремої квартири такі величезні, що на трасах, де прокладені труби, ніколи взимку не залишається снігу. Втрати від дірявих труб і постійних ремонтів в будинках, де гаряча вода з систем опалення зливається у підвали (навіть не в каналізацію), теж безмежні. Ці втрати мають ще й інший негатив. Тепломережа потребує постійного поповнення водою, яка, звісно, не проходить очищення, і всі труби і батареї опалення заростають протягом одного опалювального сезону.

Як наслідок цього, всупереч тим же будівельним нормам і правилам, влітку всі тепломережі порожні і кисень робить свою справу. В наших будинках, особливо тих, що збудовані із бетонних плит, або із силікатної цегли, втрати тепла величезні і досягають 50%. Якщо оцінити за коефіцієнтом теплопровідності кладку із силікатної цегли -  в ккал/(метр X година X 0С), то він дорівнює 0,65-0,75. Порівняйте, - у скла цей коефіцієнт дорівнює -  0,7, а от у гіпсових плит всього 0,16-0,18. Тобто, мешкаємо майже у скляному домі. До нераціонального використання опалення додається відсутність дверей і шибок у під’їздах. На сходових клітках вже давно відрізали батареї і навіть стояки, і це не сприяє економії тепла. Вікна і двері теж проектувались без врахування економії тепла.

Отже, щоб підтримувати комфортну температуру у приміщенні, потрібно мати    потужність не менше ніж 0,1 кВт/кв. м площі. В Європі це показник удвічі-втричі менший.

Опалення за підручником -  це підтримання на встановленому рівні  температури, яка визначається умовами теплового комфорту для людей, що перебувають у приміщенні.

А комфортні умови визначаються будівельними нормами і правилами: для сходових клітин - 16 градусів, а в житлових приміщеннях ванна кімната – 25 градусів, жила кімната - 18-23 градуси. Комфорт -  це коли існує можливість збільшити або зменшити опалення, в залежності від погоди, або інших факторів. Централізоване опалення таких можливостей не передбачає.

Встановлені колись крани, або не працюють, або зняті, бо з неочищеною водою працювати не можуть. Залишається одна можливість -  відкривати балкони і вікна, щоб зменшити температуру до комфортної. А підвищення температури взагалі неможливе. Та й прив’язка до офіційного початку і закінченню опалюваного сезону неприйнятна.

Звісно, керівники тепломереж дуже негативно ставляться до встановлення індивідуального опалення. Вони хочуть зберегти можливість зменшувати опалення, коли дме теплий вітер з Атлантики, і при цьому не робити перерахунків, тобто брати гроші і за цей вітер. Вони хочуть брати гроші за постійні зупинки опалення, за неочищену воду. Їм подобаються тарифи, встановлені з порушенням існуючого порядку і власні редакції договорів, з яких вилучені пункти, що передбачають їх відповідальність. Їм подобаються забиті труби, бо тоді не треба витрачати стільки газу, бо вода повертається тепліша. Звісно, для встановлення індивідуального опалення потрібні, так звані, капітальні витрати.

Щоб встановити індивідуальне, або автономне опалення в окремій квартирі, потрібно, окрім здоров’я, мати чималенькі гроші. Всі чиновники сидять в різних кінцях міста, у них різний режим роботи і відпочинку і до них не кожного дня потрапиш.



Більше за всіх  заробляє Міськгаз.

Якщо враховувати витрати на відключення централізованого опалення і транспортні витрати, то потрібно приблизно 10 тис. грн. Подальші витрати - плата за спожитий газ. Цікаво, що у державному бюджеті передбачені видатки у сумі 2 млрд. 640 млн. грн., як компенсація НАК “Нафтогаз Україна” вартості газу, що постачається населенню, хоча газ населенню і підприємствам продається за ціною більшою, ніж закупівельна. Відомо, що газ закуповується за ціною 130 доларів за 1000 м. куб. тобто 656,5 грн.

На пленарному засіданні ВР 13 вересня 2006 року Ю.Тимошенко наголосила на тому, що “Україна ще не знала такого масштабу зловживань, які сьогодні відбуваються по встановленню необґрунтованих тарифів на всі послуги, які отримує населення. Немає нічого спільного між встановленням цін на російський газ і встановленням цін на газ для населення. Ціни для населення на газ не мусять залежати від цін на російський газ”. Вона навела дві цифри, які свідчать про те, що “ціни на газ завищені свідомо”. За її словами, населення і бюджетні установи разом в Україні споживають 19 мільярдів кубічних метрів газу. А видобувається в Україні 20,5 мільярдів кубічних метрів газу. Це значить, що газу власного виробництва достатньо для того, щоб забезпечити населення. Фракція БЮТ вивчила уважно цю собівартість і встановила, що сьогодні реальна ціна на український газ складає - 114 гривень за 1000 куб. метрів. Ніхто цих слів не спростував, а дехто на цьому має добрий зиск і досить грубі гроші.

Міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб, колишній депутат із фракції Регіонів у “Голосі України” № 95 від 26.05.2006 р. проголосив: “Ми пропонуємо, щоб весь обсяг добутого в Україні природного газу направлявся на забезпечення потреб населення, передбачивши при цьому економічно обґрунтовану ціну”. Тоді депутати з фракції Регіонів перебували в опозиції і навіть не передбачали такого розвитку подій, що влада на них звалиться наче манна з неба.

“Значна частина газу власного видобутку реалізується не населенню, а промисловим підприємствам”, - йдеться у повідомленні Генпрокуратури. Через це державні газові монополії змушені купувати для потреб населення дорожчий російський газ (туркменський —Авт.).

І все ж таки наводжу порівняльний розрахунок вартості опалення у м. Костянтинівка, Донецької області для невеличкої квартири площею 40 кв. метрів.



Цей розрахунок зроблено за умов звичайної холодної зими на грудень, січень і лютий. В інші місяці, що входять до опалювального сезону, витрати газу будуть меншими. Звісно, існує можливість за рахунок зменшення втрат тепла зменшити потребу у потужності на один квадратний метр площі майже вдвічі. Звичайно, при цьому потреба і вартість газу також зменшиться вдвічі. В той час Тепломережа не вдовольниться існуючою ціною за опалення, зважаючи на безмежні власні витрати і втрати тепла.

Отже автономне опалення має такі переваги проти централізованого:

1. Якість опалення.
2. Можливість економії.
3. Непотрібно міняти батареї і труби майже щорічно.
4. Можливість сторожового режиму при відсутності людей.
5. Можливість при потребі опалення влітку.
6. Можливість зупинки при протіканні води.
7. Можливість використовувати очищену воду.
8. Можливість не мати справ з Тепломережею, і це найголовніше.

Тепер, як співалось у відомій пісні «Думайте сами, решайте сами, иметь или не иметь».