Мастера пера (сама С. Турчина, Н. Стукан, Н. Штанько, О. Мастепанова), сотрудники библиотеки (Л. Ганнич и Г. Четверкина), начинающие стихотворцы (А. Полубехина, С. Петряева, И. Бредихин и др.) читали его стихи, посвящения. Н. Стукан рассказал о жизни и последних днях Качуры. А в заключении вечера каждый прочел то, что он бы хотел лично сказать поэту.
В. Березин.
Город родной
Живу я в городе родном
И думать не хочу о том,
Что я в другом сумел бы жить…
Ты можешь деньги мне сулить,
Любые ценности давай -
Я не покину отчий край!
Босое детство здесь прошло,
Встречало школьное крыльцо.
Соседи — с ними я взрослел,
Трудился ради общих дел.
Тут каждый кустик мне знаком,
Бег речки и цветистый холм,
На главной улице почтамт
(Раздолье было здесь цветам!)
Здесь с милой я встречал зарю…
О город! На тебя смотрю
И рад тебе сказать сейчас:
«Какой бы ни пришел к нам час,
Я все готов делить с тобой,
Незаменимый город мой!»
В. Качура.
Світлой пам’яти В. Качури
Сьогодні зустріч трохи у зажурі:
Ястряться сумом спогади в душі…
Ім`я згадали — Валентин Качура,
Його вклонитись пам`яті спішим.
Не скажем тобі слів високопарних,
Хоча перо в нас зовсім не слабе,
Земляче й друже! Чоловіче гарний!
Мі просто пам`ятаємо тебе!
Ми віримо: незнаними шляхами
Душа твоя ще верне в світ краси,
Де соняхи співають пелюстками,
Птахи щебечуть в зелені осик.
Де квітки прихиляються до тебе,
Бо блудить поміж ними вітерець,
І хмарка, мов величний білий лебідь,
Пливе до Сонця небом навпростець!
Де у серця царює світлий ранок,
Із знаком Сонця, бо зігрітий ним,
Де сяє небо і квітує радість,
Осаяна промінням осяйним!
…Душа твоя вертатиме, допоки
У вічній боротьбі добра і зла
В ній житиме притаєний неспокій,
А, може, вона звідси і не йшла?
А, може, зараз ти із нами разом
Радієш в колі дружнім і старім,
Що не забули одонодумця з часом,
Згадали знову в товаристві цім?
Де з присмаком печалі йде розмова
Про втрату й незворотливість подій.
Тут мав колись роботу розумову,
Розраду в спілкуванні — молодий,
Завзятий, наполегливий, дотепний,
Охочий до цікавих ти розмов,
Щоп`ятниці спішив в бібліотеку,
Тут духу пристановище знайшов…
…Не скажемо ми слів високопарних,
Хоча перо в нас зовсім не слабе,
Земляче й друже, чоловіче гарний!
Ми просто пам`ятаємо, тебе.
Із сумом пам`ятаємо, не в суї,
Завжди благословенний буде хай
Той берег, де сьогодні ти існієш,
Якщо він є, то хай це буде рай!..
Н. Штанько.
Цветами любоваться надо
На рынке можно брать цветы,
Хоть сто букетов к разным датам:
Пусть вид той дивной красоты
Не долог, но душе приятен...
Не рвите уличных цветов -
Цветами любоваться надо!
Уменьем их без всяких слов
Дарить нам маленькую радость.
Цветов не троньте луговых,
Ведь этот рай для всех нас создан:
С любимой я скрывался в них
И пил цветов медовый воздух.
В.Качура.
