«Ох, вы там добалуетесь!»

Так і не отримали мешканці дому № 136 пр-та Ломоносова відповіді на свій лист до міського голови. Не було відповіді від місцевої влади і на публікації в “Провинции”. Чекали довго і вже всі чеканочки поїли. Проте, прийшов лист від головного архітектора Донецької області Кузьменко В. І. Цю відповідь мешканці надали редакції газети “Провинция”, із проханням прокоментувати його.



Свій лист архітектор надіслав задорученням облдержадміністрації. Він повідомив, що свою відповідь формував за участю спеціалістів виконкому Костянтинівської міської ради.

В цьому листі архітектор, ігноруючи вимогу мешканців оформити у спільну власність частинку прибудинкової території, яка фактично їм належить, навішує локшину на вуха. Він лукаво не зважає на справжні вимоги будівельних норм. Ось вони:

ДБН 360-92**:

«3.13 Между длинными сторонами жилых зданий высотой 2-3 этажа следует принимать расстояния (бытовые разрывы) не менее 15 м, а высотой 4 этажа и более - 20 м, между длинными сторонами и торцами с окнами из жилых комнат этих зданий - не менее 15 м.

Примечание 2. При различных требованиях (противопожарных, санитарно-гигиенических и др.) к минимально допустимым расстояниям между зданиями и сооружениями при проектировании следует принимать величины, наибольшие из них».

Звісно, можна не враховувати, що:

- ця земля (прибудинкова територія) не є комунальною власністю;

- ця земля фактично належить мешканцям дому №136;

- 40 мешканців мають переважне право на отримання цієї ділянки;

- не було відкритого конкурсу щодо виділення цієї землі;

- порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, визначається співвласниками, тобто мешканцями дому;

- розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації. Цього розподілу немає;

- мешканці сплачують за прибирання цієї території, яку справедливо вважають своєю;

- мешканці посадили на цій ділянці дерева, які тепер ліквідують;

- мешканці не давали згоди на будівництво.

Усе вищезазначене місцева влада не враховує, бо комусь дуже хочеться віддати цю галявину підприємцю.

Але не можна не враховувати, що відстань між торцевими стінами двох будинків становить 30 метрів. Не можна не враховувати, що, згідно із Державними будівельними нормами ДБН 360-92** відстань, на якій можливо будівництво, не може бути меншим ніж 15 метрів від торцевої стіни.

Отже, будівництво між домами № 136 і 142 пр-та Ломоносова неможливо з огляду на будівельні норми.

Якщо про це не знає архітектор, то йому не можна довірити будувати навіть собачу будку.

Якщо про це не знає архітектор, то він не знає багато чого іншого, і це навіть небезпечніше, ніж п’яний водій з купленими правами. Мабуть з благословення таких «спеців» набудували у нашому місті безліч генделиків майже впритул до будинків. Завдяки таким архітекторам спотворили і продовжують спотворювати місто, провокуючи майбутні конфлікти.

Якщо цей архітектор про це знає, але намагається обійти настанови будівельних правил, це корупція.

Що ж робити владі у цій ситуації, якщо вона вже домовилась з підприємцем? Потрібно пустити плітку, що мешканці дому вимагають від підприємця гроші за згоду на будівництво. Та людина, від якої на сесії міськради було озвучено цю брехню, мабуть всіх міряє своєю міркою. Мені навіть соромно назвати прізвище цього пліткаря. Можу цьому пліткареві лише дати пораду словами поета Ігоря Губермана: «Явились мысли — запиши, но прежде сплюнь слегка, слова, что первыми пришли на кончик языка». Можу також порадити йому перечитати «Закон про боротьбу з корупцією», в якому зазначено: «Державний службовець не має права займатися пiдприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб».

А архітектору пораджу словами письменника Віктора Суворова: «Если уж, дорогой товарищ, нагадил ты на коврик под чужой дверью, если в этом публично уличен, то будь добр, извиниться перед хозяином того коврика и той двери».

Коли твориться аморальне, люди не повинні мовчати, бо з їх мовчазної згоди творяться усі найстрашніші злочини у світі.

Досить відомий юрист, запропонував мешканцям, що він готовий взяти цю справу. Правда, він плату вимагає високу. Він хоче укласти з мешканцями угоду, що у разі виграшу, забере собі весь моральний збиток, котрий присудить суд сплатити всіх причетних до цієї справи. Наскільки мені відомо — мешканці погоджуються.

А поки депутати міської ради проголосували за виділення чужої землі під забудову. Спеціально для російськомовних депутатів наведу російською мовою лише одне речення із пісні Висоцького: «Ох, вы там добалуетесь!»


От редакции.

Когда газета была сверстана, редакции стало известно, что жители дома №136, не дождавшись ответа, написали Президенту В.Ющенко. Оттуда письмо было переправлено в Донецкую облгосадминистрацию, которая обязала Ю.Роженко разобраться. На требование облгосадминистрации городской голова, наконец, дал ответ жителям, предложив им отстаивать свои права в суде. Ю.Роженко своим распоряжением создал комиссию, но сделал это только после всех решений городского совета о выделении чужой земли предпринимателю. Этого распоряжения никто из жителей не видел, с людьми никто не беседовал, и включен ли кто-то из жителей в комиссию, - неизвестно.