УПА (закінчення)
МИКОЛА ЛЕБЕДЬ
УПА
УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ
ЇЇ ГЕНЕЗА, РІСТ І ДІЇ У ВИЗВОЛЬНІЙ БОРОТЬБІ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЗА УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ
СОБОРНУ ДЕРЖАВУ
XI. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД В ЄДИНОМУ ФРОНТІ БОРОТЬБИ
Створення Української Головної Визвольної Ради.
В листівці п. н.
...Боротьбою відповідаємо на нову хвилю окупантського терору. Сьогодні, як і вчора, ніхто не дасть себе арештувати ані стріляти, ніхто не йде до ворожих нам армій, ніхто не дає себе вивезти на роботу, кожний ховає своє майно перед грабунком. Кожен повинен боронитися перед ворогом чим може й як вміє.
Боронитися перед большевиками й німецькими бандами мусить кожний українець й кожна українка, кожний селянин та робітник, кожний інтелігент, молодий і старий.
Боронитися перед насильною мобілізацією мусить кожний військовоздібний, бо на передових лініях німецько-большевицького фронту жде неминуча смерть за інтереси наших найбільших ворогів.
Боронитися мусить кожний українець, в якого німецький або большевицький грабівник забирає майно Й прирікає таким чином на холодну й голодну смерть. Боронитися мусить кожна українка перед насильством большевицьких і німецьких дегенератів. Якщо будемо боротися відважно, твердо
Добуваймо зброю від ворогів! Організуймо самооборонні відділи! На удар відповідаймо ударом!
Вже восени 1943 р. Команда УПА свідома, що український народу цілості жде поворотна большевицька окупація і що боротьба і в дальшому буде проводитися виключно власними силами народу в часі найбільшого зросту большевицького імперіялізму. Свідома також того, що нема й не буде жадної можливости вияву волі українського народу в якихнебудь легальних формах, що єдино активний збройний спротив усього народу скріпить його політичні й соціяльні змагання. Що на час большевицької окупації відпаде заразом усе коньюктурне, хвилеве, штучне.
Головна Команда УПА свідома того, які завдання стоять перед нею в майбутньому. УПА свідома, що вона є виявом збірної волі народу до самооборони, його стихійної і свідомої боротьби за Самостійну й Незалежну Державу. Завдання, що стоять перед Головною Командою, переростають її сили й компетенції. Український народ рішився також збройною боротьбою обороняти свої права на життя й розвиток своїх національних поривів та права на вияв власної волі й прямувань. На спроби окупантів знівечити його права, заперечити його національно-визвольні намагання, на спроби терору, грабежу й насильств рішений український народ відповісти й в дальшому оборонною боротьбою, хоча б і довелося потерпіти в ній ще більші жертви. Іншого виходу не було.
Постанову залишитися в краю з народом прийняла поза УПА Революційна ОУН, себто самостійницький рух Бандери, що був до того часу єдиним політичним революційним рухом українського народу. Правда, ініціятиву створити УПА дала Організація УН, але УПА за час однорічної боротьби стала загальноукраїнською збройною силою, власністю й добром українського народу, і Організація не хотіла накидати їй свого політичного керівництва. Тому перед Командою УПА стали завдання політичної надбудови сьогоднішньої й завтрішньоі боротьби народу. Ця конечність була зумовлена так внутрішньо-українською, як і зовнішньою потребою. Український народ потребував зверхнього органу, що завершував би й керував його визвольною боротьбою вцілості, що був би уповноважений (компетентний) затвердити дотеперішні й на майбутнє спроби порозуміння, договори ненападу, а то й співпраці з народами
УГВР оформлюється як Тимчасовий державний орган до часу скликання Установчих зборів, і за своїм устроєм творить постійну Президію з президентом на чолі, та Генеральний Секретаріат
Рішенням того ж Збору постановлено, що члени УГВРади залишаються на землях України разом із народом, а за кордон Президія УГВР висилає своє Закордонне представництво.
Створенням УГВР український народ дав вияв своєї національної зрілости, оформив і політично та устроєво завершив свою боротьбу за існування і за власну незалежну державу та став справді Єдиним Всеукраїнським Фронтом Боротьби на українських землях.
По ліквідації червоної партизанки в Чорному Лісі частина відділів переходить у перших днях липня в різні околиці Сколє-Турка. По дорозі, в с. Кам'янка коло Сколя, потрапляють ці відділи дня 9. VII в бій із німцями, що силами двох дивізій намагалися захопити для себе лісові просмики для відвороту і зліквідувати
Липнева совєтська офензива, що почалася 16. VII. 1944 остаточно зайняла цілість теренів України, з винятком вузького пасма верхів Карпат. В тому часі Старшинська школа УПА кінчає вишкіл другого набору.
В серпні 1944 УПА вступила в нову дію під совєтською окупацією. УПА за час свого існування й боротьби з німецьким окупантом стала збройною силою українського народу в його визвольній боротьбі, себто черговою ланкою у дотогочасній підпільній боротьбі за відбудову української держави. В часі свого постання й розросту була УПА чинником організуючим і мобілізуючим, активним виявом народу до самооборони проти всякого ворожого насилля, об'єднуючим і скріпляючим наростанням національно-революційних сил власного народу, прикладом і рушійною силою для інших поневолених народів СССР.
Побудована в основі виключно на власні сили народу, УПА стала виявом його стихійного свідомого національного прагнення, його власністю і добром. Питання в той час, як і тепер, стояли такі: Чи народ, приречений окупантами до ролі раба, до голодового, фізичного знищення, має дати себе безслідно винищувати невільничою працею на чужині, голодом у таборах полонених, газовими коморами, концлагерами й засланнями на далекий Сибір, щоденним пострілом у потилицю, і має бути зведений большевицькою клікою до ролі бездушного твору т. зв.
ВИТЯГИ З
[...] 4. VI. [19]44 дві дівчини зі села Грабівки, що йшли до своїх родичів у село Глибоке, випадково натрапили в лісі на 3 замордовані трупи, в числі яких пізнали особисто знайомого їм Маслія Василя зі села Глибокого. В результаті переведеного огляду устійнено:
В гущавині десятої секції лісу, горілиць зі слідами тортур на обличчі та зв'язаними назад руками лежали трупи Маслія, невідомого курієра, що виїхав з ним зі села Глибокого і стрільця
Стрілець
Маслій був застрілений кулею в голову. ... Трупи були привезені до села Глибокого, де в такім положенні, в якім знаходилися в лісі, лише з розв'язаними руками були зфотографовані й похоронені. ... Невідомий курієр це Іванишин Степан, псевдонім
Питання стояло
...Усюди німці в запіллі опановують ситуацію. Всюди німецька армія лише з тактичних міркувань відступає в порядку. Німецький фронт не заломився. Саме навпаки... Зелена кадра це загибіль, а не рятунок української нації. Ні французька, ні бельгійська, ні чеська, ні данська, ні норвезька нації таких кадр у лісі не творять, навпаки, намагаються злагодити свої потреби з потребами німецької влади...
(З листівки ч. 3:
— Доцільність збройної боротьби. — Повстанці — не партизани. — Бій за Українську Державу триває.«Український Народе!», з датою червень 44 р., УПА ще раз звертається до народу, де з'ясовує своє становище до ворогів. У ній читаємо:— нічого не вдіють нам вороги.— сусідами, як і з поневоленими народами СССР, та репрезентувати, боронити й спомагати його в боротьбі назовні. Виходячи заразом з заложення, що УПА є власністю всього народу, що стрільці й старшини УПА рекрутуються на добровільному доборі з усіх шарів народу, без огляду на їх попередню партійну чи групову приналежність, Головна Команда дає восени 1943 р. ініціятиву створити Верховний керівний орган українського народу і його збройної сили на основі Всеукраїнського об'єднання і визнання революційного шляху боротьби за УССД. Уповноважені члени УПА звертаються до ряду одиниць з українського політичного громадсько-суспільного світу, і в березні 1944 р. доходить до створення Ініціятивного комітету з тих же одиниць, що випрацьовує тимчасову плятформу та на її базі переговорює з рядом членів української суспільности в краю і на еміграції. Ініціятивний комітет скликає в червні Збори, що створюють Українську Головну Визвольну Раду та опрацьовують її плятформу.— підпільний національний уряд — з головою Генерального Секретаріяту та генеральними секретарями.«республіку» в Долинщині і Скільщині. Відділи УПА приймають бій. Ворог, зазнавши втрат, під охороною своїх панцерних військ, відступив на доли. Семиденні бої не дали йому жадного успіху.«совєтської людини», чи має ще стати в обороні своєї національної окремішности й гідности, своєї волі й права на самостійне, незалежне життя, своїх національних, політичних, соціяльних і культурних надбань та фізичне існування. «ПРОТОКОЛУ» «ЗАЛІЗНОГО» ТА «РОБЕРТА» (4 і 9 VI. 1944):«Миколи». Останні два були босі (взуття з них взяли більшовики). Маслій мав рвані черевики. Одежа кожного з них була заплямлена кров'ю.«Микола» мав чотири рани від кулі, дві в праву ногу, одна в живіт і одна розривна в голову. Невідомий курієр мав поломаний важким тупим знаряддям череп і дві наскрізьні рани в груди й голову.«Богун», ур. 1923 р. ...— чи виявом прагнень народу і його боротьби, хоча б тільки за фізичне існування, — але народу державного, не раба, мали бути наставлені окупантським поліційним режимом комітети, байдуже, зрештою, під якою назвою й формою, що служили б знаряддям для всестороннього ожебрачення народу і повної експлуатації його матеріяльних та духових сил, чи тим виявом мала бути така форма й методи боротьби, що єдино промовляли ворогові в його мові і проти його брутальної й нищівної сили ставили збройну силу народу. Чи мав український народ послухати, і то вже восени 43 р., таких «політичних» і «ідейних» закликів вислужників Гестапо, що в листівці написали:«Ми переможемо»)
Чи може вияв боротьби українського народу з німецьким наїзником мав виявлятися в писанні ряду меморіялів до Гітлера, Гіммлера, Розенберга, Кохачи Кайтля з зажаленням і проектами, як ще більше винищити український народ? Зрештою, хай говорять слова з одного меморіялу. Читаємо там:
...Український народ міг би показатися в боротьбі проти Москви повновартісним союзником Німеччини та її спільників... Здається, що це вже остання пора включити Україну в протибольшевицький фронт... Українці готові все дати для боротьби з Москвою, якщо наберуть переконання, що їм буде признане право на національно-державне існування та що Україна займе в сім'ї вільних народів Нової Европи належне їй місце... Неминучим є радикальний зворот дотеперішнього політичного курсу на Україні, щоб можна було зформувати боєздатне українське військо...
(Письмо кінчиться заявою, що
«українські відповідальні кола, а головне військові, є готові... віддати себе в тій цілі до диспозиції Начальної Команди Збройних Сил»).
Для багатьох українців, також і тих, що перебували в тому часі в Україні, але не жили життям українського народу,
У сьогоднішніх системах імперіялістичних загарбницьких воєн, коли ворожі намагання йшли й йдуть на повне винищення народів, коли з недостачі активного спротиву гітлерівська Німеччина зуміла вирізати й видушити кілька мільйонів жидів, коли, не шукаючи навіть претексту, послідовно нищила український і інші народи як нижчі від германської раси, коли большевики кидали на фронти масово народ без жадного вишколу й озброєння, і то в першу лінію,
УПА не ставила собі за мету власними силами розбити Німеччину, як також не допустити на українські землі поворотного походу большевизму. Навпаки, УПА включала поворотну большевицьку окупацію вже в самому засновку і заразом свідома була, що боротьба з нею буде неминуча. Не ставила також на безпосередній новий зовнішній зудар з большевизмом, хоч не виключала його. Не брала в руки влади, не викликала повстання, хоча б типу польського повстання у Варшаві. Вже у самому початку свого існування виясняла всьому народові, що німці війну програють і що всяка співпраця з ними, також і в військовій ділянці, принесе не тільки повне політичне розчарування, але й криваві жертви за чужу справу.
Тому й УПА протиставилася рішуче творенню СС Дивізії
Правда, поза кар'єровичами, політичними спекулянтами чи просто агентами були також старші віком лицарі романтичної майбутньої ідеї
Боротьба, що її УПА провадила, належить до найтяжчих, які взагалі досі український народ провадив. Основне у ній те, що УПА правильно оцінювала в даному часі дійсність і розвиток подій на майбутнє. Що так було, те потвердив не тільки час, але й факт, що рух цей став загальноукраїнським, що ріс у стихію, що своєю ідеєю захопив інші поневолені народи. УПА не рахувалася із скорою й легкою перемогою: вона здержувала стихію, не давала їй розвинутися в загальноукраїнське повстання, бо правильно оцінювала положення й розвиток подій у дальшому.
УПА бачила й бачить можливості національного зриву і відбудови Української Самостійної Соборної Держави щойно після розвалу всякого загарбницького імперіялізму і такий розвал зв'язує з наростанням національних революцій усіх народів Европи і Азії. Щойно після розвалу СССР силами всіх народів, що входять у його склад, включно з російським народом, постає можливість відбудови УССР. Всяка інтервенція ззовні в боротьбі з большевизмом може бути тільки помічним фактором та черговим політичним етапом національних революцій в СССР, що єдино можуть принести відбудову, вдержання та закріплення нової самостійности. Повалення большевицької тоталітарної імперіялїстичної системи гноблення народів і панування партійної кліки та терору НКВД чи НКҐБ може пройти тільки на створенні, підготовці й остаточному зриві великої революції поневолених народів, як у політично-державницьких змаганнях, так і соціяльних, господарських, устроєвих, виховних, суспільних і інших. Без повалення й цілковитої ліквідації комуністично-большевицької системи ідеї, принаймні в рамах сьогоднішнього СССР, нема можливости на відбудову й вдержання національних самостійних держав, а зокрема на УССД. Ці засновки були прийняті й затверджені в протоколах відбутих конференцій, нарад і наказів ще в перших початках творення УПА та в часі її діяння.
Без виразної концепції політичної й соціяльної перебудови сходу Европи, чи інакше большевицького твору т. зв. СССР і його васальних держав,
Через повалення СССР, через знищення большевицької правлячої кліки насильства й терору
На місце большевицького світу, на місце завтрішнього всесвітнього колгоспного стада стероризованих мас, ставимо союз вільних народів у вільних державах і з чітко означеними державними кордонами.
Дорого довелося платити українському народові за деякі пронімецькі орієнтації та впливи серед частини старшого покоління політичної еміграції. Та дорого також заплатили німці, які може й вирішили, що їм вдасться підпорядкувати собі український самостійницький рух, так, як це зробили були в ряді інших державних народів.
Сьогодні боротьбу українського народу з Німеччиною використовує, інтерпретує і капіталізує на зовнішньому ринку Сталін. Сьогодні т. зв. представники України, висилані Кремлем на конференції миру, світової безпеки, устійнення кордонів даних держав, звороту воєнних відшкодувань, щоб віддати, не волею українського народу, ще один голос більше за
Бій ще триває. Бій народу, що не розпоряджає технічними засобами, що не має змоги продукувати в обороні своїх прав на самостійне життя ні літаків, ні танків, ні атомових бомб. Це давлений і нищений століттями народ, що не затратив, а розвинув найцінніші здобутки людини й збірноти: ідею самостійного життя, почуття гідности й окремішности, високу культуру, волю й натугу боротьби, щоб осягнути свою мету.
Світ сьогодні мовчить про боротьбу українського народу. Чи знайде український народ силу, щоб протиставитися наступові большевизму і врятувати високі ідеали людини й народів
— УПА є партизанським рухом. Тим часом УПА не мала ані в своєму засновку, ані тепер не має партизанського характеру. Кожна партизанка в своєму постанні спирається або на свою правильну (регулярну) збройну силу, що діє на дальшому терені, або на чужу, що їй допомагає, або, по ліквідації тих сил, є її кінцевим етапом.— можливостей якогось зговорення, якоїсь політичної гри, концесій — не було. Не було й нема також місця на партійні спори, групові амбіції, отаманські республіки, партизанські загони. Український народ під тотальним большевицьким режимом не може дозволити собі на жаден поділ ні зсередини, ні ззовні. Участь у самооборонній акції мусить брати ввесь народ, якщо не хоче бути знищеним різними випробуваними методами гітлерівсько-німецького чи сталінсько-большевицького садизму в ім'я утопійних ідей расизму, творення «совєтської людини», бездомного пролетаріяту світу. Участь у визвольній боротьбі мусить взяти ввесь народ, якщо не хоче здати добровільно всіх своїх національних, культурних, духових і матеріяльних надбань століть, якщо не хоче перекреслити свої державницькі ідеї, якщо, вкінці, не хоче гинути пасивно і стати, може на сотні літ, народом без імени й прізвища. Народ мусить боротися, хоча б ця боротьба коштувала й життя.«Галичина» і методам її організаторів та амбітних «вождів», що, мовляв, це новітні усусуси та... що дивізія здержить большевиків у поході на... Галичину. Бій дивізії під Бродами коштував за три дні щонайменше 6.000 жертв. (Із складу дивізії на фронті 14.000 повернулося назад тільки 2.000). Смерть тих тисяч не приносить, на жаль, національної чести їх організаторам і керівникам, це не свідчить про їхню політичну зрілість та не може бути символом української визвольної боротьби.«Червоної Калини», що не рахувалися з реалізмом сьогоднішніх днів і підтягали гітлерівську Німеччину під Австрію Франца-Йосифа. Вони здебільшого впали, вірні ідеї Української Держави, ступивши на шлях, який уважали за її здійснення. Ці члени української нації зуміли згинути гідно. Але коли б ті, що вигрівали теплі посади, що розікрали зложені народом мільйонові пожертви, у критичний момент були опинилися під Бродами — Білим Каменем, суд над ними був би тоді короткий.— боротьба з большевизмом буде тільки ферментом, бунтом проти насилля, і як такий буде скоріше чи пізніше здавлений. Протиставитися сьогоднішньому походові і системі панування та впливів большевизму можна тільки цілостевим протиставленням в ідейній, світоглядовій, політичній, соціяльній, культурній площині, а далі в зрушенні солдатських, робітничих і селянських мас у активній боротьбі на всіх ділянках життя большевицької системи визиску й гноблення народів і людини, на всіх теренах як у нутрі цієї найбільшої тюрми народів СССР, так і назовні, всюди, де тільки діють большевицькі впливи. Протиставитися мусимо суцільно, єдиним фронтом народу, загроженого у своїм існуванні, у спільнім з'єднанім фронті всіх поневолених і загрожених народів і держав.— до відбудови світу (сходу Европи), побудови його на твердих основах християнської моралі, національної рівноваги, соціяльної справедливости і пошанування прав народів і людини.«найбільш прогресивну і найдемократичнішу систему світу» — сталінського большевизму. І може обдурювати большевицька партія Леніна-Сталіна світ, може знайти вірних, та не обдурити їй вже українського народу, як не обдурює вона себе, свідома загрози, що її несе своїми гаслами й боротьбою український визвольний рух, який мобілізує сьогодні всі поневолені народи СССР, що прагнуть самостійно й незалежно жити. Сьогодні большевицька Росія вживає всіх засобів терору, щоб перемогти самостійницький рух УПА, і пробує вже другий рік цю проблему розв'язати по-своєму. І наче на глум історії сьогоднішніх днів існує частина української «політичної» еміграції, що також жде на знищення УПА, і що властиво вже проголосила її знищення.— покаже майбутність.
- Антипропаганда's blog
- 204 reads
Отправить комментарий