«Український Донбас»

«В своїй хаті своя правда і сила, і воля!»
Тарас Шевченко.

Лютий

4.02.1937 р. – на Чернігівщині народився Григорій Гайовий (с. Степанівка Менського району Чернігівської області)

Український поет, журналіст, автор книжок сатири та гумору, поезій «Мордовські мотиви», повісті «Зірвані квіти». Лауреат літературної премії «Благовіст» (2010). З 1957 року жив і працював на Донбасі: у газеті «Макеевский рабочий», «Комсомолец Донбасса», «Молодогвардієць». Очолював групу дисидентів. Луганський обласний суд 20  червня 1962 р. засудив його за  ст. 62  і 64  ч. 1  КК УРСР до 5 років ув’язнення в таборах суворого режиму. Член проводу Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, член Національної Спілки Письменників України. У 2000 – 2004 рр. – заступник голови Київської організації НСПУ, нині очолює творче об’єднання сатириків та гумористів цієї організації.

11.02.1918 р. – була проголошена Донецько-Криворізька Радянська республіка.

У 1918 році Ленін явно побачив і усвідомив, що Україна впевнено віддаляється від Росії. Була створена УНР і її визнав світ. Щоб перешкодити цьому в Курську (!) Ленін створив з нестійких і заангажованих кремлем українців-перевертнів «український комуністичний уряд» . Він придав тому урядові кілька тисяч червоноармійців-росіян. Ось ті квазі-українці за наказом Леніна разом з регулярною російською армією й пішли війною на Київ. УНР надіслала Росії листа і вимагала припинити окупацію своїх земель. Але російський нарком закордонних справ Чичерін відповів, що ніякого вторгнення Росія в Україну не здійснює, а воює з Києвом Український Радянський уряд. Точно така ситуація в сьогоднішній Україні… Тільки замість Курська – Донбас, замість «українського уряду» маріонеткові - ДНР і ЛНР, які Росія створила прямо на території України. Як і тоді, до російських інтервентів сьогодні примкнула вся місцева нечисть. А Росія, як і тоді, веде наступ своїм регулярним військом, озброєним потужною сучасною воєнною технікою. Але часи змінилися, світова спільнота вже не та, вона вже научена Другою світовою, холодною війною, Берлінською стіною... Україна все переборе.

14.02.1943 р. -  с. Гарасимів Івано-Франківської області народилася Марія Олійник

Український науковець, кандидат фізико-математичних наук, політичний та громадський діяч, заступник голови Донецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта», голова Донецької обласної організації Конгресу українських націоналістів, заступник голови Конгресу українських націоналістів. Багатолітній активіст руху за збереження україномовних шкіл на Донеччині. Нагороджена Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом», орденом княгині Ольги III ступеня, ювілейною медаллю «20 років незалежності України».  Лауреат премії імені Олекси Гірника за 2009–2010 роки, премії імені Анатолія Погрібного за 2013 рік.

14.02.1922 р. - в с. Оріхово-Василівка Минківської сільської ради Артемівського району народився Микола Рибалко

Поет-фронтовик, учасник Другої світової війни, командир артилерійської роти та батальйону, автор більше двох десятків поетичних збірок, лауреат літературної премії імені Миколи Островського (1968 рік), лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (1985 рік).  Помер 8.07.1995 в м. Краматорськ. Щороку проходять Рибалківські читання.

18.02.1945 р. - на хуторі Нелепівка Костянтинівського району народився Юрій Ряст (Юрій Валентинович Каверін)

Відомий сучасний поет, член національної спілки письменників України, автор яскравих, але небагатьох збірок «Мати й сонях», «Многая літа», «Яворовий дощик», «Курай». Дитинство пройшло на землях Іванопільської сільради, мешкав та працював у Часово Ярі, Артемівську. Закінчив філологічний факультет Донецького державного університету. Як майстер слова відбувся на журналістській роботі у Києві. Несподівано широкого наголосу ім’я Ряста набуло після статті «Спасибо жителям Донбасса…», яку надрукувала в «Українській правді» літературознавець Наталка Позняк-Хоменко. Її відповідь кривдникам нашого краю, окрім іншого, вражає словами: «А жителям Донбасу я справді вдячна. Вдячна за Василя Стуса, за Миколу Руденка, за Івана Світличного, за Олексу Тихого та Івана Дзюбу, за поета Юрія Ряста… які нагадують нам, що ми Люди». Помер 22 вересня 2014 року в Києві.

18 і 20 лютого 2014 р. - у Києві загинули краматорчани, герої Небесної сотні Іван Пантелєєв (народився 1 грудня 1981 р., рок-музикант, соліст групи «Небо Мінуса», вбитий на вул. Інститутській) та Сергій Бондарєв (народився 24 листопада 1981 р., програміст GlobalLogic, загинув від чотирьох кульових поранень під час першого штурму біля Будинку профспілок).

20.02.1943 р.  – в селі Оленівка Волноваського районународився багаторічний начальник управління освіти Артемівського району Василь Терещенко

Краєзнавець, публіцист, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, заслужений учитель України, ініціатор та засновник музеїв, організатор встановлення пам’ятників М. Шаповалу в с. Сріблянка, В.Сосюрі в м. Сіверськ, В. Гаршину в с. Переїзне,  М. Рибалку в с. Минківка та ін.

21.02 відзначають Міжнародний день рідної мови

Призначено ООН у 1999-му році з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності.

24.02.1937 р. у м. Єнакієве народився Олекса Різників

Український письменник, мовознавець, просвітянин, громадський діяч. У 1958 році за «антирадянську агітацію і пропаганду» (друк листівки) був осуджений на 1,5 роки. Карався в таборі в Мордовії. Дружив з Григоренко, Гірником, повстанцями. У 1972 року знову засуджено за теж саме на 5,5 р. таборів суворого режиму. Відбував у таборі с. Кучино Пермської обл. Тримав голодівку протесту, спілкувався з Є.Сверстюком, Л.Лук’яненком та ін. У 1977 р. у Мюнхені було надруковано його «Поезію з-за колючих дротів». Етапований у 1977-му до Миколаєва. Примусово поселений у Первомайську. У кінці 80-х Р. створював Народний Рух, товариство «Просвіта». Автор книжок «Озон», «Терновий вогонь» (за неї в 1995 р. Р. присуджена премія Павла Тичини),  «Наодинці з Богом» (муніципальна премія ім.. К.Паустовського у 1998 р.), «З людей», «Словник омонімів», «Стислий кореневий словник», «Спадщина тисячоліть» (з підзаголовком «Чим українська мова багатша за інші?»). З 1997 член керівництва Всеукраїнського «Меморіалу» імені Стуса, призначено головою обласної комісії з питань реабілітації, обрано головою Одеської обласної «Просвіти», член правління Конґресу української інтеліґенції, голова комісії в комітеті «Нюрнберг-2».Керує літстудією. Живе в Одесі.