"Мене звуть Тризубий Стас..."

 28 січня 2007 року пішов від нас у Вічність видатний український бард і, взагалі, талановита людина Станіслав Іванович Щербатих. Свій творчий псевдонім Тризубий Стас пояснював так: «Маю три зуби – один на КПРС, другий – на комсомол і третій на профспілки.

      Тризубий Стас – яскравий представник української гумористичної авторської пісні. Автор понад 300 пісень та 1300 коротких анімаційних фільмів, а також опери «Корова Середа», Фантастично-кримінального роману «Нічия земля» (Виданий в Одесі російською мовою) і кількох оповідань. Володар Ґран-прі фестивалю Оберіг», дипломант «Червоної рути».

      Музичну освіту отримав приватно. Працював музикантом у ресторані. Після одруження разом із дружиною поїхали на Камчатку. Працював там художником, фотографом, директором Будинку культури.

        По поверненні в Україну серйозно зайнявся роботою у документалістиці і мультиплікації. Найвідомішими є документальні фільми «Проводи на полонину» та «Людина і нафта», і мультики «Сонечко, бульдозер і я», «Армагедон», «Верблюди», «Пігмаліон». На міжнародному фестивалі «Кіномарина-75» мультфільм «Сашкова чайка» отримав бронзову нагороду.

       На «суцільну українізацію» і тотальне перевтілення росіянина, сина росіян, випускника російської школи і представника відповідного середовища вплинули дві Жінки. Перша – дружина Марія, українка з Львівщини, а друга – політична атмосфера.

        У ті роки дуже популярним в Україні і у діаспорі був Львівський естрадно-гумористичний театр-студія «Не журись!». З 1991 року у Стаса разом з ними починаються гастрольні тури.

     У згадках про Станіслава Щербатих , знаходимо важливі характеристики його особи – серед них «…Стас був культурною, політичною зброєю української нації… Людина прямої дії, борець… Сторінка нашої історії. Людина, яка зробила все, щоб Україна стала Україною…» Не важливо, що більшість його творів написані десять і більше років тому – теми не менш актуальні тепер, як були актуальні при нім.

     Станіслав Щербатих поховали 31 січня 2007 року. Артист помер після третього інсульту. Його тіло лежало у квартирі в Києві два дні. Дружина із сином саме поїхали на Івано-Франківщину.  Одружувався племінник дружини, а син був за дружбу. А Стас мав під’їхати пізніше, бо ще мусив намалювати знайому Вадиму Кастеллі заставки до фільму. «…Чомусь не відповідав на дзвінки. Я зв’язалась з сусідами. Ми живемо на першому поверсі. Через кухню вони побачили, що Стас лежить на підлозі і не рухається.» - Пригадує жінка.

      Провести в останню путь  прийшло багато відомих в Україні людей. Серед них – Оксана Білозір, Володимир Філенко, Марія Бурмака, Юрій Луценко, Юрій Шухевич, Богдан Бенюк.

       Поховали Станіслава Івановича на кладовищі Дем’янів Лаз поблизу Івано-Франківська.

        Але такі як Станіслав Щербатих так просто не ідуть.

                  Вічна й Світла пам’ять.

 Використані матеріали з публікацій: Наталки Криничанки, М. Мельничука, Наталки Позняк-Хоменко, УНІАН (www.unian.net), ІКААПУ Інформ.