75 років тому в нашому краї народився казкар Юрій Ряст

Його мати Євдокія приїхала у грудні 1944 року з війни до сестри у Нелєпівку (Іванопільска сільрада) щоб народити тут дитину. “Побачив світ я при світлі каганця 18 лютого 1945 року без лікарів і повитух, - писав поет. - Повоєнне життя батьків, на жаль, не склалося... Мати важко заробляла на хліб, працювала на шахті, будівництві. А ми з моєю старшенькою на рік двоюрідною сестричкою Тамарою цілісінькими днями сиділи в зачиненій хаті. Із Нелєпівки ми переїхали на Хмельниччину в серпні 1948 року”.

Але Юрій Валентинович повернувся до нашого краю після армії. Він працював у Часів-Ярі, Артемівську, навчався у Донецьку та становився майстром слова.

Чергові четверті Рястівські читання, які були проведені 27 лютого в Іванопільській школі, де виступала більшість шкіл району, були казковими. І не тільки тому, що діти ставили костюмовані сценки з його притч та дитячих віршів. Взагалі, невже не казкар може таке написати:

ХТО ДЕ ЖИВ

У лісі жив Трусь.
У лузі жив Трясь.
У полі – Вітрусь.
У мами – Юрась.

Між хмарами – Блись.
На вигоні – Хвись.
На прив’язі – Лизь.
У запічку – Брись.

На ґанкові – Тупало.
У темряві – Лупало.
У стаєнці – Мукало.
У копанці – Кумкало.

В колисці – Чукикало.
В кожусі – Кахикало.
На стежчці – Кудикало.
На дасі – Курликало.

На вишеньці – Тьох.
На сідалі – Квох.
На стільчику – Ох.
На покуті – Бог.
Іще там хтось бувсь,
Та я вже – забувсь.

Присутні в залі занурилися у таємниці рястівського казкового світу, де проліски з фіалками із самого вирію прилітають, ластівонька з мамою розмовляти вміє, “занадився журавель до бабиних конопель”, “лопухи ростуть лопухаті”, а гарбуз вчинив переворот, “мов козак гуляє”.

Побачили, як діти талановито грали в постановах по притчам про яблучко та жабенятко, по пригодах паровозика та цапа з півником, які “співати дуже полюбляють”.

Юрій Ряст гідно увійшов до переліку казкарів Донеччини, де поряд з костянтинівським Василем Гайворонським (казка “Заячий пастух”), стоять хрестоматійні Дніпрова Чайка, що написала лібрето до своєї “Коза Дереза” у Бахмуті, Степан Васильченко з “Казкою про Ось та Ась” (мешкав у Щербинівці-Торецьку), Всеволод Гаршин з “Жабою-Мандрівницею”, Євген Шварц з “Крижаною королевою”, сучасні Емма Адієвська з “Джалапітою”, Ірен Раздобудько з “Прилетіла ластівочка” та безліч інших неймовірних авторів.

Все це потребує об’єднання та проведення у Костянтинівці оригінального Фестивалю Казкарів Донеччині. Про що вже три роки нам обіцяє керівництво культурою області та міста.

В.Березін

Відгуки про рястівські читання

Після об’єднання ми будемо продовжувати Рястівські Читання!

Я вперше на Рястівських Читаннях. Дуже гарно, що запросили представників міста і ми побачили та почули неймовірні вірші, замальовки Юрія Ряста. Це дуже важливо для тих, хто живе на Донбасі, хто бажає виростати духовно. Слова поета знайдуть поклик душі кожній дитини, що приймала участь у заході. Та у дорослих.

Це знаковий захід перед об’єднанням Костянтинівки, Іванопілля та інших сіл району.
Діти виступали просто чудово. Кожен зі своєю родзинкою, харизмою. Ми побачили, що виконавці пропустили слова Ряста через себе, серце, почуття. Ми вдячні педагогічним колективам шкіл Костянтинівського району, що вони роблять важливу справу. Це натхнення та мотивація для нас залучитися та її продовжувати.

Начальник відділу у справах сім’ї і молоді Костянтинівського міськвиконкому С.Ткаченко.

Це було неповторне театральне дійство

Кожного разу, коли їду на Рястовські читання, думаю: «Чим вони мене цього разу здивують і чи здивують взагалі?». От і цьогорічні Районні ІY Рястовські читання, які були присвячені 75-річчю від дня народження поета, пройшли надзвичайно цікаво. Настільки все було гармонічно і продумано. Не помітила, як і час пролетів. Цього разу до читань були залучені учні початкових та середніх класів за дитячою збіркою «Яворовий дощик». Це було неповторне театральне дійство. Настільки діти в своїх виступах були щирі і талановиті, що викликали тільки почуття подиву і захоплення. А в кінці дійства був виступ юних поетів. Звичайно, моєї душі не міг не торкнутися вірш учениці 11-го класу Іванопільської СШ Дар’ї Фоменко, присвячений Ю. Рясту:

НЕСТОПТАНИЙ РЯСТ

Ти покинув цей дивний світ.
Мудра посмішка на лиці.
І тепер твій ввічливий Кіт
Вічно каже тобі «Муррсі!»

Облетіло листя в саду.
Пожовтіла під снігом трава,
Та стоїть твій кришлатий Дуб,
Наче пам’ять, що вічно жива.
І лелеки летять навмання.
Їх кохають вітри голубі.
Ти і жив, як твій чемний Няв:
Людям – все.
Нічого – собі.
Сонце падає за небосхил.
Розквітає вечірня зоря.
Пам’ятаєм тебе таким,
Як ти був – Нестоптаний Ряст…

Як добре, що завдяки зусиллям одного з керівників району, професійного літературознавця Лариси Степаненко у 2018 році світ побачила збірка віршів «Яворовий дощик» у новій редакції і стала більш доступна широкому колу читачів – учителям, вихователям, учням і надихнула на такі вірші і неймовірні читання.

Я радію, що мені знову вдалося побувати на цих Рястовських читаннях і вдячна і Л.Степаненко, яка ще мріє створити музей Ю.Ряста, начальнику відділу освіти Костянтинівської райдержадміністрації Н.Костомаровій, яка завжди сприяє проведенню цього заходу, вчителю української мови і літератури Л.Лавровій, яка заснувала перші Рястовські читання ще в 2013 році в своїй рідній Іванопільській школі та всім учителям і тим, хто був причетний до цього свята.

Спасибі вам. Нових вам звершень! Хай завжди вам усім щастить!

Светлана Сорокина-Ряст.