Геть поліетилен! Дайош — екосумку!

Під таким гаслом 21 лютого у Іванопільскому Будинку культури пройшов традиційний конкурс шкільних еко-бригад. Якщо б тут побував той, хто займається екологічним вихованням, то отримав би не тільки нові знання, розуміння що робиться по цьому напрямку в Костянтинівському районі, але й відчув справжню насолоду та підзарядку від емоцій та неймовірної енергії молоді. До речі — все на чудовій української мові.

Ми багато років вже бачимо подібні конкурси, але цього разу, нарешті, діти не просто співали та танцювали «Збережемо планету!», але й звітували, що вони зробили на пришкільних ділянках (шпаківні, годівнички для птахів, толоки по прибиранню сміття, кампанії по збереженню ялинок, первоцвітів, створення еко-стежек, висадці дерев, тощо).

«Ми — останнє покоління, яке ще може щось змінити, — лунав головний лейтмотив конкурсу. — Сьогодні вже не стоїть питання — чи треба достукатися до серця людини, щоб зробити її екологічною. Питання одне — “Як?”.

Та й насправді, пісні співали гарні. Наприклад, — Еко-реп флеш-моб: «Хто із вас кидати звик, папірці тільки в смітник? ХТО НЕ СМІТИТЬ НА РАЙОНІ — ПЛЕСНІТЬ ДРУЖНО У ДОЛОНІ! Хто не б’є скляні пляшки, об дерева і дошки? ХТО НЕ КРУШИТЬ НА РАЙОНІ – ПЛЕСНІТЬ ДРУЖНО У ДОЛОНІ! Хто не спалює травичку, на полянах і узбіччях? ХТО НЕ ПАЛИТЬ НА РАЙОНІ — ПЛЕСНІТЬ ДРУЖНО У ДОЛОНІ! Хто із вас свідомість має і природу захищає? ХТО НА ЗАХИСТ НА РАЙОНІ – ВСТАНЬТЕ Й ПЛЕСКАЙТЕ В ДОЛОНІ!!!». Ще використовували музику сучасних хитів, типу “Алкоголичка” на свої слова “Екологічно!” чи “Зачепило мене” (також з репертуару Пиріжкова).

Кожна еко-сумка, яку зробили школярі — індивідуальній витвір мистецтв, а в них все, що потрібно — навіть трав`яна подушка від хропіння! Були підняті й сучасні еко-тренди: боротьба за український степ, бо вже більшість теренів нашої країни — рілля, а про диких тарпанів, сайгаків, які пасуться у степах та величних дрохв у небі вже й згадувати годі.

В цьому році ці конкурси присвячуються 95-річчю юнатського руху. Та й критиці цей рух також піддався:

“Заводи вбили землю. Холера б взяла тих підприємців, які заробляють на непрацюючих очисних спорудах. Нема вже Природи. Рятувати її треба було 100 років тому. А зараз будемо в скафандрах ходити, їсти одну хімію та милуватися фотокартками з минулого. І всі ваші агітбригади до одного місця. Одним словом, поганий був піар-менеджер у цього юнатського руху... Щоб щось змінити, можна тільки повернутися в минуле та показати тим екологам — як краще діяти!”.

«Давайте, нарешті, відірвемо владу від розкладу чергового пасьянсу, — актуально вимагали діти. — Давайте не кататися на самокатах та розплачуватися братами меншими за комуналку...».

У паузі, коли журі підводили підсумки, ми запитали дітей про основні еко-проблеми своєї місцевості і ось що почули: «Завод по переробці біовідходів всієї Донеччини. Але куди зараз вивозять ці відходи? Спалювання листя у дворах. Бджіл стало менше, вони вмирають. Несанкційовані звалища сміття (наприклад, у Софієвку звозять сміття із Дружківки). Немає куди здавати елементи живлення (батарейки), бо ті бокси в АТБ та інших магазинах ще нічого не означають (ні в кого немає ліцензії на утилізацію таких високотоксичних відходів)».

Можна красиво співати та танцювати: “Ми любимо Природу”, але якщо немає сигналів з порушення екологічного законодавства, — це все маячня. Але ж ніхто з селян за останній рік жодного разу не подав сигналу по вирубці дерев (цілі ліси вирізають) та паління стерні. Тож дзвоніть 102, чи нам у газету — 067-972-44-86.

На заході було присутнє керівництво району, яке й озвучило переможців за еко-сумки — команду Zелений Sлід Іванопільскої школи та ЮЕН Band Новодмитрівського НВК. Останні зайняли перше місце у головному конкурсі еко-просвіти. Вони й будуть представляти район на обласному конкурсі. А райдержадміністрація нагородила переможців екскурсію до Святих Гір!

Заступник голови райради Л.Степаненко у своєму виступі перед школярами сказала: «Хотілося б, щоб дорослі почули про еко-проблеми і, в першу чергу, їх вирішували на державному рівні! Та почули ці слова Ліни Костенко:

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.

В.Березін