Як лікуватися медикам від правового безладу?

Права та закони стосовно соціального захисту медичних працівників та чиновницький безлад стають ознакою сьогодення? Дожилися. Скандал в обласній інфекційній лікарні сусідньої Харківщини, де медпрацівники почали масово звільнятися з роботи через вкрай низьку оплату праці. Там захворів на COVID-19 директор закладу, який неодноразово інформував про болючі проблеми профільний департамент. Поки там працює комісія МОЗ, пропоную зосередити увагу на нових Законах, які мають захищати медиків.

Ось свіжа соціально важлива новина: 23 травня набув чинності Закон № 588-IX від 7 травня 2020 року «Про внесення змін до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо додаткових гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей» (https://bit.ly/2MbHCCU).

Які є ключові правові норми цього Закону?

Офіційно держава встановила страхові виплати медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я у разі встановлення групи інвалідності та у випадку смерті. Так, статтю 39 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» доповнено частинами другою — сьомою такого змісту. В разі встановлення групи інвалідності протягом одного календарного року, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), за умови, що таке захворювання пов’язане з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження (залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності), не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, визначеного для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Інша страхова виплата передбачена у разі смерті працівника — у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У разі настання обставин смерті чи встановлення групи інвалідності медпрацівника страхова виплата має призначатися і виплачуватися працівнику протягом одного місяця з дня виникнення права на цю виплату.

У разі настання смерті медпрацівника страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім’ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім’ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

І ще один соціально важливий аспект. У разі настання смерті медпрацівника під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби, такий медпрацівник, смерть якого настала внаслідок інфікування COVID-19, прирівнюється за своїм статусом до військовослужбовця, який проходив військову службу, смерть якого настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби. Члени сім’ї такого медпрацівника, його батьки та утриманці користуються усіма правами та гарантіями, передбаченими законодавством України для членів сім’ї, батьків та утриманців військовослужбовців, які проходили військову службу та смерть яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби.

Чи поширюються названі державні соціальні гарантії на студентів-медиків?

Це питання також врегульоване Законом № 588-IX. По-перше, з ними роботодавці (керівники медзакладів) повинні укладати трудовий договір саме у письмовій формі. Адже у ст.24 Кодексу законів про працю України визначено, що додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору про роботу з умовами підвищеного ризику для здоров'я. Тому у разі залучення до боротьби з коронавірусною хворобою державними і комунальними закладами охорони здоров’я студентів-медиків старших (5-х і 6-х) курсів та інтернів, допущених до роботи, відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, на таких працівників поширюється в повному обсязі ці державні соціальні гарантії. Йдеться про обов’язок держави виплатити названі страхові суми у випадку встановлення групи інвалідності, або у разі смерті.
На кого та на які випадки поширюється дія Закону № 588-IX ?

Дія цього Закону поширюється на всі випадки інфікування або смерті внаслідок інфікування COVID-19 медпрацівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я, державних наукових установ та осіб, зазначених у частині сьомій статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", які виконували професійні обов’язки в умовах підвищеного ризику зараження коронавірусною хворобою, що мали місце з моменту встановлення Кабінетом Міністрів України карантину. (Додатково йдеться про студентів-медиків 5-х і 6-х курсів та інтернів, допущених до роботи, у разі залучення до боротьби з коронавірусною хворобою державними і комунальними закладами охорони здоров’я).

Регулярне тестування та «лікарняні» медпрацівників

Ще одна важлива новина: 19 травня набув чинності Закон № 587-IX від 7 травня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (https://bit.ly/2ZQEeVY). Які тут є основні нововведення?

Перше стосується залучення лікарів до роботи у боротьбі з СOVID-19 на волонтерській основі. Так, статтю 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я доповнили нормою нового змісту: до виконання заходів, пов’язаних із протидією поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), у закладах охорони здоров’я та інших закладах, установах, пунктах, організаціях, які здійснюють відповідну діяльність, на волонтерських засадах можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії. Це відбувається в порядку та з урахуванням обмежень щодо такого залучення, які встановлюються рішенням МОЗ України.

Друге нововведення стосується проведення посиленого тестування на амбулаторному та стаціонарному рівнях. Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» доповнено статтею 35-1 «Епідеміологічний пошук випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19) шляхом тестування». З метою здійснення епідеміологічного пошуку випадків зараження коронавірусною хворобою, а також ефективного виявлення осіб, які мали контакт із хворими на цю хворобу, та застосування обмежувальних протиепідемічних заходів МОЗ України забезпечує організацію проведення посиленого тестування на амбулаторному та стаціонарному рівнях залежно від медичних показань відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги.

Для кого таке тестування є обов’язковим?

Тестування є обов’язковим для осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби та для тих осіб, які мали встановлений контакт із людиною, хворою на COVID-19. Регулярне тестування є обов’язковим для наступних категорій працюючих: для медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу, а також для осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (йдеться про працівників Національної поліції та Національної гвардії, незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на COVID-19). МОЗ України забезпечує проведення тестування на амбулаторному рівні для осіб, які не потребують госпіталізації відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги. Для проведення тестування на амбулаторному рівні може забезпечуватися розгортання пунктів тестування (відбору зразків матеріалів) для подальшого транспортування відібраних зразків у визначений заклад охорони здоров’я за адміністративно-територіальною приналежністю. Тестування на амбулаторному рівні здійснюється відповідно до алгоритму, розробленого та затвердженого МОЗ України. До проведення тестування на амбулаторному рівні можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії.

Які вимоги Закону передбачено для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, на самоізоляції, а також медпрацівникам?

Частину другу статті 24-ї Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. При цьому для медичних працівників така виплата має здійснюватися у більшому розмірі. Адже Законом чітко визначено для медпрацівників виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у таких випадках у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Які визначено часові рамки дії Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»?

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 587-IX цей Закон діє під час карантину та обмежувальних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України, та ще діятиме протягом двох місяців з моменту їх відміни.

Куди звертатися у разі проблем із здійсненням державних страхових виплат?

На практиці у теленовинах вже пролунали проблемні сюжети із Західної України про жінку-медсестру, захворілу на COVID-19. Їй почали «гальмувати» розгляд питання про здійснення страхової виплати. Ось основні інстанції. Офіс Президента України, Комітет з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради України (https://bit.ly/3gyOQif), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Також можна звертатися до будь-яких народних депутатів України, які представляють Донеччину в парламенті. Адже у подібних ситуаціях допоможе вирішити проблему суспільний розголос. А технологічно це можна зробити і за допомогою направлення електронних звернень, головне зазначити усі дані, що передбачені як вимоги до звернень громадян.

Леонид Гапеев, юрист