Это самое мягкое, что можно было услышать из уст бывших работников химзавода, которые пришли в редакцию. Напомним, что более сотни человек уволились летом прошлого года с этого предприятия «по собственному желанию», сделав это исключительно под честное слово руководства, что им будет выплачена вся задолженность по зарплате. Но вот уже скоро февраль года следующего, а обещания так и не выполнены.
Фото из архива редакции.
Касательно «идиотов», так эта многочисленная группа людей, которым завод остался должен от 3-х до 20 тысяч гривен, просто ошалела от небольшой скромной заметки, которая была опубликована в «Ведомостях приватизации» (официальное издание Фонда госимущества) №1-2 от 15 января этого года: «ФДМУ повідомляє … на виконання рішення Комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат... за даними оперативної інформації щотижневого моніторингу зі стану погашення заборгованості із заробітної плати, станом на 27.12.2013... повністю було погашено заборгованість із заробітної плати на Костянтинівському державному хімічному заводі».
Слово «повністю» не могло не поднять на ноги даже самых миролюбивых. Что-что, а это точно обман. Люди пошли к директору В.Морозову, но тот, по словам бывших химиков, ничего объяснить вразумительного не смог и «послал протестовать против вранья на Евромайдан». Поход в исполнительную службу также ни к чему не привел.
Осталась одна надежда на прокуратуру, куда обманутые и отнесли заявление, в котором просят «провести проверку константиновской исполнительной службы по выполнению судебного решения по невыплате заработной платы. При неоднократном посещении этой службы ее представитель, ответственный за наш завод, Дмитрий Евгеньевич С. вразумительных ответов не дает. Мы приводили примеры выплаты денежных средств на заводе и вывоз оборудования и материалов с предприятия. Но реакции не было, что недостойно должности государственного служащего...».
По этому треугольнику — химзавод-исполнительная служба- прокуратура, люди, по сути кредиторы государственного предприятия, ходят, как по замкнутому кругу, уже не первый раз. Но в этот раз появился четвертый угол — Фонд госмайна, который во всеуслышанье заявил, что задолженности нет. «Ох, — вздыхают бывшие химики, — если бы они этим заявлением еще и детей наших накормили...».
Навряд ли химики успевают следить за изменением законодательства, поэтому напомним им, что с 22 января подобные общественные возмущения в форме собраний под стенами завода-должника, могут обойтись им вплоть до 15 лет лишения свободы. В зависимости от того, как будет квалифицировано их собрание — нарушение общественного порядка или экстремизм.
В.Березин.
Comments
До коллег, з добрим словом
А вважають вас так, тому що ви скопом цього заслуговуєте. В цьому я особисто переконався коли працював на хім. – заводі. Тоді, думаю і пізніше, всі крали відповідно місця роботи. Сьогодні ви як колишні люмпени не згодні, що вас «кинули» за паркан і споминаєте як то було добре – начальство крало і нам давало. НЕ правда? Правда, гірка правда! Ковтайте. Чому ж ви не послухали корнієнка і не вийшли з незаконного професійного союзу очолюваним карманним головою М. Роменським. І не організувались в незалежний союз. Слабо було? Чому ви терпіли коли директор розтягував заводське майно. Мовчали і не тільки ви його ще і в депутати поперли в надії що лафа ніколи не закінчіться. Закінчилась, і слава Богу, можливо тепер прийде прозріння. Бувайте здорові і не надійтесь, що вас візьме на роботу якийсь успішний підприємець
вас вже не тримають, а поимев викинули
Треба доповнити, а то думаю картина не повна.
Хім завод імені 25 з’їзду КПіпісісь державне підприємство збудоване частково і за рахунок живої крові нащадків корнієнка і завдяки його труду з 60 років по 2001 р. І відповідно мені не личило бути в рядах злодіїв і крадіїв, прийшлось добровільно з миром покинути підприємство. Як можно було витерпіти (інші бач терпіли та щей ставили мені в вину, мовляв ти не пішов обслуговувати аптеку якою володів директор, а мені прийшлось іти). В ті часи згаданий директор на селекторних нарадах матом крив тих нач цехів які надавали робітників для будівництва сітки (більше десятка ) аптек, масло цеху (його особиста власність), декількох його котеджів( про один із яких позаздрив інший директор іншого підприємства в газетній статті « Провінція» під заголовком Супер вілла, или Роскош на продажу. Всіх цих червоних РЕГИОНАЛ бандитів ви люмпени цінували і вибирали у всі ешелони виборних структур. Так ви обрали Маякіна до ВР. Інших відповідно в обласні і міські РАДИ. Ви ж скопом, аж падаючи, бігли щоб проголосувати за корумпо – бандитську партію Регионів і їхнього вождя Янека та прихвоснів комуно – фашистів. Бувший дир.. хіміка використовував не тільки рабський труд своїх підлеглих, а і буд. матеріали з заводського фонду, техніку і, головне, не тільки для побудови своїх маєтків, а й маєтків своїх отприсків та маєтка своєї протеже з міської прокуратури. Всі знали про практику директора- купе за зав кошти новеньке авто, поставить на два роки на відстій, потім списує як вже відпрацьований і по бросовій ціні ставить в свою конюшню. Всі про це знали, а мовчали, мовчали даже тоді, коли цей нелюд послав на Х.. жіночу делегацію своїх прилеглих. А що це ж раби іне в першому поколінні, що з ними церемонитися! Впевнений на інших підприємствах тандем директор –люмпени зазвичай вели гру однотипне. О- кей.