Н.Зінченко: "Те, що на "Кварситі" немає роботи, не платять зарплатню - створює для противника ідеальні умови для підривної діяльності й агресії"

Прогулюючись по Торцю, ми забрели на територію руїн “Автосколо” та побачили за стіною “Кварсит”. “Живий, чи не живий?”, - подумали ми та зателефонували старому приятелю “Провінції” Миколі Зинченко, який зараз виконує обов’язки директора. “Живий!”, - запевнив нас Микола Миколайович, та назвав три цифри: 80 — залишилося робітників підприємства, 33 — місяця сидять вони без зарплатні, 250 — дорогих обтічників лежить у Київі, за які держава досі не може розрахуватися. “А взагалі, - сказав директор, - щойно у відомому виданні Міноборони «DEFENSE EXPRESS» я дав розгорнуте (хоча дали не повне) інтерв’ю і буде гарно, якщо ви ознайомите з ним наших мешканців”. Що ми, скорочено, й робимо.

– Миколо Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, про Ваше підприємство.

– КДНВП «Кварсит» є дійсно унікальним підприємством в Україні по виробництву радіопрозорих термостійких обтічників з неорганічних матеріалів. Підприємство є нащадком розробника і виробника обтічників для авіаційних ракет класу «повітря-повітря», «повітря-поверхня», «поверхня-повітря» – ракет для зенітно-ракетних комплексів, а також керованих авіаційних ракет, зі складу комплексів озброєння літаків МіГ-29, Су-27, Су-30, керованих ракет для ЗРК «Куб», «Бук», С-300 різних модифікацій.

До 2014 року до 98% продукції нашого підприємства постачалось до Російської Федерації. Після розриву коопераційних зв’язків через агресію РФ проти України відмічались неодноразові спроби вивезти з заводу готову продукцію та перебрати контроль над підприємством… Всі наявні в нас технології сконцентровані, як то кажуть, «на кінчиках пальців» наших працівників. У нас працюють професіонали, які все життя удосконалювались в конкретних технологічних процесах. Для прикладу скажу, що на «Кварситі» і дотепер працюють шліфувальники, які є лауреатами Державної премії СРСР. Уміння та навички таких людей нічим не замінити. Зокрема, з розривом коопераційних зв’язків з РФ наші колишні партнери в Росії так і не змогли отримати продукцію з таким співвідношенням «ціна-якість», як робимо ми. При тому, що там дуже сильна наукова база, працюють десятки докторів та кандидатів наук, але наш результат вони повторити не можуть.

КДНВП «Кварсит» має багаторічний успішний досвід співпраці з вітчизняними вищими навчальними закладами та провідними науково-дослідними установами України. Наразі триває комплексне опрацювання та аналіз можливості спільної розробки технології та освоєння виробництва виробів з декількох інноваційних матеріалів для забезпечення потреб підприємств ОПК України.

– Яка ситуація на «Кварситі» сьогодні?

– До 2014 року підприємство входило до п’ятірки найбільш успішних учасників ДК «Укроборонпром». При цьому 97-98% від загального обсягу продукції, що випускалася, йшла до РФ, і лише невелика частка постачалась на ПАТ «Київський завод «Радар». Фінансовий об’єм виробництва «Кварсита» складав близько 28-30 млн. грн. на рік (за цінами 2011-12 рр.). Середня заробітна платня перевищувала 6000 грн., в той час, як в середньому по Донецькій області вона становила 3000-3200 грн. Після початку агресії РФ і введення заборони на постачання продукції до країни-агресора, ситуація на підприємстві погіршилася. Не було більше основного споживача, як не було і внутрішніх замовлень.

При цьому важливо відмітити, що тоді були намагання вивезти з підприємства готову продукцію – обтічники для ракет ЗРК «Бук» – і контрабандним шляхом доправити до Росії. Ця «операція», ймовірно, могла бути підготовлена колишнім керівництвом «Укроборонпрому». Завдяки небайдужим співробітникам підприємства та СБУ цьому вдалось запобігти.

Однак надалі, можливо, саме з цієї причини «Кварсит» і не отримав фінансування. З квітня 2014 р. по лютий 2017 р. змінилося п’ять керівників підприємства і це не призвело ні до чого позитивного. Ситуація тільки погіршилася.

Труднощі ситуації додає той факт, що «Кварсит» знаходиться безпосередньо в зоні ООС. Можливо, саме тому керівництво ДК «Укроборонпром» не поспішає вкладати сюди ресурси. Але важливо розуміти, що це дуже сильно впливає на суспільно-політичну ситуацію в регіоні. Якщо тут все погано, роботи немає, зарплатню не платять, то для противника це ідеальні умови для подальшої підривної діяльності й агресії. Я завжди говорю, що сьогодні на «Кварситі» працюють справжні патріоти. Коли всі махнули на нас рукою, ми живемо, ми працюємо, і ми намагаємося брати участь у реалізації різних проектів на підконтрольній Україні території Донбасу.

Наразі загальна заборгованість підприємства становить близько 46,7 млн. грн., з яких із заробітної платні 19,7 млн. грн. і близько 8,3 млн. грн. – єдиний соціальний внесок. Кредити ми не брали і під заставу майно не здавали, адже воно під арештом виконавчої служби. Частину транспортного парку реалізувала виконавча служба для погашення заробітної платні. Постійно штрафують керівництво підприємства за невиплату зарплати. Постійно ми звітуємося на комісіях у міській та обласній адміністраціях. І коли я їм доповідаю про ситуацію навколо підприємства, то єдине, що вони можуть зробити, так це поспівчувати. Щоб привернути увагу до ситуації на підприємстві нами постійно надсилались звернення впродовж останніх трьох років до «Укроборонпрому», депутатів Верховної Ради, Міноборони, Кабінету Міністрів, РНБО, до Президента, як до колишнього, так і чинного – але поки що, на жаль, це не дало жодних результатів.

– Що потрібно зробити, щоб реанімувати підприємство?

– Для початку необхідно негайно погасити заборгованість із заробітної платні, щоб повернулися люди. У нас є поточні та перспективні проекти із зарубіжними партнерами. Тобто, підприємство ми зможемо зберегти, якщо на цьому етапі нам допомогти. Далі буде легше. Коли повернуться замовлення, ми підтягнемо фахівців. Потім треба забезпечити максимальну можливість для представлення нашої продукції на міжнародних виставках для того, щоб про нас більше знали. Протягом останніх п’яти років беремо участь у Міжнародних спеціалізованих виставках і на нас звертають увагу іноземці. Наприклад, з турецькою провідною компанією «Aselsan» у нас вже склалися певні відносини з перспективою на майбутнє. Вони хочуть наш обтічник використовувати для своєї ракети. І турки, насправді, не поодинокий приклад.

Водночас, є складності, які бачать іноземці у співпраці з нами. Зокрема, неможливість працювати напряму з підприємством, суттєво впливає на їх подальші плани, причому у негативному для нас контексті. Варто усвідомити: якщо ми втратимо свій потенціал і цю технологію зі створення радіопрозорих матеріалів, фактично оболонки на «голови» для ракетного озброєння, нам доведеться закуповувати подібні вироби за кордоном. Одні виробники, такі як РФ і КНР з їх російськими ліцензіями, для нас будуть закриті, а європейські й американські вироби можуть бути непід’ємними у фінансовому плані. Тож треба зберегти потенціал нашого підприємства, щоб Україна не втратила унікальну частину ракетних технологій.

Це справді важлива складова, що забезпечує обороноздатність України і нашу незалежність, тому не можна допустити її втрати. Ми дуже розраховуємо на розуміння цього та увагу до нашого питання з боку військово-політичного керівництва України.

А.МІХНЕНКО, В.РЯБИХ, «DEFENSE EXPRESS».