Чимало розголосу і не однозначності у суспільстві викликало ухвалене Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v013p710-20#Text). КСУ визнав неконституційними (скасував) низку повноважень Нацагенства із запобігання корупції та ст. 366-1 Кримінального кодексу України, яка встановлювала кримінальну відповідальність за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або умисне неподання ним декларації.
Напевно, серед наших читачів є ті, хто особисто або їхні родичі, друзі, знайомі перебувають на державній службі. Скажімо, у райдержадміністрації, інших держорганах або на службі в органах місцевого самоврядування, йдеться про місцеві (сільські, селищні, міські) ради. КСУ своїм рішенням спровокував не абиякий міжнародний резонанс, і тепер опинився під загрозою курс на європейську інтеграцію нашої держави, вже серед європолітиків обговорюється питання про скасування для України безвізу.
Суд визнав неконституційними повноваження НАЗК з контролю і перевірки декларацій, цілодобовий доступ до реєстру декларацій і моніторинг способу життя.
А оскільки було скасовано основу контрольних функцій, то КСУ дійшов висновку про необхідність визнання неконституційними цілої низки інших повноважень НАЗК: від права на проведення перевірки за власною ініціативою (та за прямим зверненням особи) до права складати протоколи щодо притягнення осіб до відповідальності за корупційні правопорушення.
Визнано неконституційними й повноваження НАЗК щодо перевірки інформації в деклараціях та своєчасність їхнього подання суб’єктами декларування.
За висновками аналітиків та експертів у галузі права, це рішення було ухвалене в основному в інтересах самих суддів КСУ, які бажають стати «недоторканими». До того ж, за офіційною інформацією в.о. директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, розміщеною на сайті ДБР, слідчими ДБР розслідується низка кримінальних проваджень, у яких слідчим шляхом перевіряється Голова Конституційного Суду України до вчинення злочинів у складі злочинної організації. Під час досудового розслідування досліджується вплив злочинної організації на діяльність господарських судів, винесення ними неправосудних рішень в інтересах наближених осіб для незаконного відчуження майнових активів. Так, Голова КСУ перевіряється слідчим шляхом на участь у злочинній організації, вчинюваних у її складі злочинах, а також у вжитті заходів до приховування злочинів. З цією метою слідчим Державного бюро розслідувань було викликано Голову КСУ для допиту на 02.11.2020.
Чи варто розслаблятися стосовно декларацій?
Невже відтепер судді та інші держслужбовці є «не досяжними» від антикорупційних органів і декларувати їм свої доходи не потрібно?
Виходячи із оперативно прийнятого Рішення Ради Нацбезпеки і Оборони України, не варто розслаблятися. Бо Президент України і його команда запровадили свої правові ініціативи з цього приводу. Та й не всі судді КСУ проголосували за те скандальне рішення. Отож, варто прояснити ситуацію.
Рішення РНБОУ, що введено в дію Указом Президента України від 29 жовтня 2020 року № 477/2020 «Про вжиття заходів для відновлення нормативно-правового регулювання діяльності антикорупційних органів та довіри до конституційного судочинства» передбачено вжити доволі жорстких оперативних заходів на загальнодержавному та регіональному рівнях. Уряду доручено невідкладно вжити заходів щодо ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також вирішити питання безпосереднього автоматизованого доступу Нацагентства з питань запобігання корупції до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, для отримання інформації, необхідної для виконання повноважень.
Рекомендовано Президенту України вирішити питання щодо підготовки та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону про відновлення доброчесності конституційного судочинства в інтересах народу України та визначення його як невідкладного. Також рекомендовано Комісії з питань правової реформи активізувати діяльність з підготовки пропозицій щодо судової реформи.
Розпорядженням КМУ від 29 жовтня 2020 року № 1363-р «Деякі питання діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» з метою забезпечення належної реалізації положень Закону України “Про запобігання корупції” доручено профільному антикорупційному Нацагентству забезпечити відкритий цілодобовий доступ на своєму офіційному веб-сайті до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це має бути здійснено шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання. Другим пунктом Розпорядження Уряду чітко вказано Нацагентству з питань запобігання корупції забезпечити проведення спеціальних перевірок відповідно до вимог Закону “Про запобігання корупції”.
А от далі буде цікавіше, вже на регіональному і місцевому рівнях. Державним органам, органам місцевого самоврядування слід забезпечити 3 правові норми: 1) безпосередній автоматизований доступ НАЗК до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких вони є; 2) користування цим Національним агентством державними, у тому числі урядовими, засобами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами. Також державним органам та органам місцевого самоврядування (п.3) необхідно практично забезпечити надання інформації, у тому числі з обмеженим доступом, за письмовими запитами Нацагентства з питань запобігання корупції.
Окремо Президент В. Зеленський вніс до Верховної Ради невідкладний законопроєкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства». Документ встановлює нікчемність рішення КСУ від 27 жовтня 2020 року та припиняє повноваження суддів Конституційного Суду України.
Чому із Рішенням не згодні окремі судді КСУ?
Беручи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, на яку посилався і Конституційний Суд України, ухвалюючи це скандальне «антикорупційне» рішення, варто не забувати і про принцип свободи вираження поглядів. Тому хочу коротко навести «Розбіжну думку» судді Сергія Головатого у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції“, Кримінального кодексу України (справа № 1-24/2020(393/20), Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020). Нагадаємо: суддя КСУ С. Головатий не голосував за це Рішення.
Щодо міжнародних зобов’язань України у сфері боротьби з корупцією він звернув увагу на наступне.
У преамбулі Конституції визначено незворотність європейського та євроатлантичного курсу України. Згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з другої сторони, що її ратифіковано Законом України 16 вересня 2014 року № 1678-VII, боротьба з корупцією є одним із пріоритетних напрямів співробітництва та одним із головних принципів для посилення відносин між сторонами. Співробітництво спрямовано на вирішення, зокрема, проблеми корупції „як у приватному, так і в державному секторі“ (стаття 22).
Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року, ратифікована Верховною Радою України 18 жовтня 2006 року (Закон № 251-V), набрала чинності для України 1 січня 2010 року та відповідно до припису частини першої статті 9 Конституції Конвенція стала частиною українського законодавства. У пункті 5 статті 8 Додатку до цієї Конвенції визначено:
«Кожна Держава-учасниця прагне запроваджувати заходи й системи, які зобов’язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації стосовно їх позаслужбової діяльності, заняття, інвестицій, активів та про коштовні дарунки або прибутки, у зв’язку з чим може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб».
Запроваджений Законом («Про запобігання корупції») в Україні підхід до декларування особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування своїх статків, було позитивно оцінено Групою держав проти корупції (GRECO) та Антикорупційною мережею Організації економічного співробітництва й розвитку для країн східної Європи та Азії як прогресивний та такий, що відповідає міжнародним стандартам.
Заслуговує особливої суспільної уваги і «Окрема думка судді КСУ Лемака В.В.» (докладніше: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/nb13d710-20#Text)
«Рішення КСУ не є належно обґрунтованим. Верховенство права починається з обґрунтованих рішень судів, через які вони комунікують із суспільством. Я не підтримав Рішення також з тієї причини, що Суд, визнавши окремі положення Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами, Кримінального кодексу України неконституційними, не надав парламенту часу для урегулювання цього питання з метою недопущення «законодавчої паузи» у цій сфері. «Судовий активізм» у цьому випадку не був доречним і в цьому аспекті. У найбільш несприятливих зовнішніх обставинах Суд зобов’язаний ухвалювати зважені й вмотивовані рішення.»
Отож, із цього виникають додаткові запитання і про коректність формулювань, і про свідомо закладені юридичні суперечності, і про заангажованість, та й не тільки з боку суддів КСУ. Відновити довіру до конституційного судочинства у подібній ситуації є непростою справою часу. Єдине, що залишається чітко зрозумілим для усіх чесних і порядних посадовців та суспільства: доходи декларувати — корупції запобігати…
Леонид Гапеев, юрист.
