Як на Донеччині запроваджується добровільне медичне страхування

Про добровільне медичне страхування кожен з нас чує давно, але станом на сьогодні повноцінно воно так і не запрацювало. Це така форма страхування, за якою громадянин гарантовано отримає медичну допомогу при настанні страхового випадку за рахунок страхового фонду.

В Україні ухвалений законопроєкт  «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування». Проте  ухвалення закону не відбулося. Експерти кажуть, що є багато причин, які стримують розвиток добровільного медичного страхування: це низький рівень зарплат у людей, відсутність законодавства, недостатня поінформованість населення про переваги і недоліки медичного страхування, недобросовісні страховики.

Не маючи досвіду запровадження змішаної системи фінансування медицини,  Україна запозичує його у інших країн. Наприклад, у Великобританії та Італії домінуючим є державне страхування громадян, у Німеччині та Швеції діє обов’язкове медичне страхування (державне або приватне), у США населення користується послугами приватних страхових компаній.

У сучасному світі мало країн можуть дозволити собі взяти відповідальність щодо повного забезпечення медичної допомоги виключно на бюджетній основі. У більшості країн намагаються поєднувати різні системи фінансування системи охорони здоров’я. Це пояснюється насамперед тим, що в сучасних умовах зростає обсяг загроз здоров’ю людей:

  • глобалізаційні процеси пожвавили міграцію населення, що поширює невластиві цілим регіонам інфекційні захворювання;
  • надзвичайно стрімкий темп життя, розвиток інформаційних технологій, окрім позитивних зрушень в економіці,
  • породжують цілу низку стресових ситуацій, які негативно впливають на стан здоров’я населення;
  • терористичні акти, надзвичайні техногенні аварії тощо посилюють потребу в медичній допомозі;
  • продовження тривалості життя супроводжується старінням населення, що породжує додаткові витрати на надання допомоги у зв’язку з хворобами старіння.

Цьогорічна нова загроза – пандемія коронавірусу показала неспроможність медицини і стаховиків у різних країнах світу протистояти глобальним загрозам здоров’ю людей.

Як зараз

Кожна людина за власним бажанням зараз може оформити договір добровільного медичного страхування. Це можна зробити у страховій компанії (у агента) або на роботі, якщо роботодавець пропонує таку послугу.

За оцінками експертів в Україні зараз 6% населення оформлюють страхові поліси. У них прописані умови виплат при настанні страхового випадку. Це може бути страхування від нещасного випадку, життя, інших хвороб за умови амбулаторного лікування або госпіталізації.

Зараз в Україні близько тридцяти страхових компаній, які пропонують як особисте, так і корпоративне страхування. Ціна поліса – від 3 тисяч до 25 тисяч гривень. Вона залежить від того, що саме покриватиме страховий випадок. На суму впливає також вік людини та хронічні захворювання.

На підприємствах, де є підвищений рівень небезпеки (заводи, шахти, залізниця) роботодавці пропонують своїм працівникам договори добровільного медичного страхування. Це тристоронній договір - його укладають з працівником, зі страховою компанією та з лікарнею, де людина може отримати допомогу.

Ольга Іваненко  працює у міжнародній організації в Краматорську. Там запропонували оформити договір добровільного медичного страхування. Він покриває лікування у стаціонарі, діагностичне обстеження, стоматологічні послуги, невідкладну медичну допомогу. Щомісяця з її заробітної плати вираховують одну тисячу гривень. Звернутися по допомогу Ольга може лише у визначені лікарні, з якими її страхова компанія уклала договори.

«Я вважаю, що це гарна допомога у разі, якщо станеться щось. Договір передбачає діагностичне обстеження. Також я можу звернутися до стоматолога, при цьому вартість послуг, які я можу отримати у нього, перевищує на кілька тисяч гривень мої виплати. Увесь світ живе да таким принципом страхування, сподіваюся, це набуде поширення і в Україні. Але для цього, на мою думку, рівень доходів у людей має зрости, бо платити із зарплати ці внески не кожен зможе», - розповіла Ольга.

Марина  працює у Костянтинівці на Укрзалізниці. Державне підприємство вираховує з її заробітної плати щомісяця близько 100 гривень. Чи хоче працівник цього, на підприємстві питають, тож страхування добровільне. У випадку оформлення лікарняного листа і призначення ліків на підприємстві компенсують витрати.

«100 гривень – невеликі гроші із зарплати щомісяця, у випадку амбулаторного лікування частково компенсують витрати на ліки. Наша страховка не покриває витрат на стоматолога, лікування онкологічних і психічних захворювань, придбання різних біологічно активних домішок, Нещодавно мені робили операцію, на підприємстві компенсували усі витрати, бо у мене була ця страховка. Операція коштувала близько 4 тисяч гривень, для моєї родини це великі гроші, тому страховка стала вчасною допомогою», - говорить Марина.

Директорка Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Костянтинівки  Олена Руденко каже: останнім часом все більше стали говорити на різних рівнях про медичне страхування. Хоча у лікарні пацієнтів зі страховими полісами немає.

«Нещодавно до мене приходили з київської страхової компанії. Вони зацікавлені у тому, щоб співпрацювати з лікарнею. У Костянтинівці вони мають 200 застрахованих людей, тому хотіли укласти угоду з лікарнею. Зараз тривають переговори. За кожну людину при настанні  страхового випадку лікарня отримає гроші, застрахована людина – обстеження, ліки та необхідну медичну допомогу. Але є нюанси: наприклад, у застрахованої людини діагностували інсульт. За договором з НСЗУ (Національною службою здоров’я України) лікарня отримає на лікування такого хворого 19 тисяч гривень. За страховим випадком це будуть інші гроші, які точно не покриють лікування. Отримати гроші з двох джерел за одну людину ми не можемо, потрібно вибирати. Наразі я бачу багато неузгоджених і недоопрацьованих моментів на законодавчому рівні, хоча в цілому підтримую страхування. Увесь цивілізований світ так живе і працює», - сказала Олена Руденко.

Досвід Польщі

Анна Василевська переїхала з Донеччини до Польщі у 2015 року. Її родину евакуювали, коли її рідний Шахтарськ був в окупації бойовиків. Військовим літаком Анна полетіла до Польщі, бо мала польське коріння.
Зараз Анна живе в Ольштині, працює журналісткою на місцевому радіо.

З її заробітної плати щомісяця вираховують певну суму – це державне страхування. Але потрапити на прийом до лікаря за цією страховкою складно – завжди довгі черги. Тому маючи страховку, поляки платять 100 злотих (приблизно 740 гривень) за прийом у спеціаліста – ендокринолога, дерматолога, уролога або фізіотерапевта.
«В Україні і працювала учителькою, добровільного медичного страхування у мене не було. У Польщі інша ситуація. Медичне страхування тут добровільне, усі знають, що без нього страшно захворіти, бо лікування коштуватиме шалених грошей. Так звані складки (певний процент від зарплатні) вираховує бухгалтер із зарплатні. Є ще додаткове групове страхування. Це вже додаткові прописані випадки - там народження дитини, смерть члена родини тощо. Це коштує в середньому 50-70 злотих на місяць (десь 400 гривень). Тільки варто зазначити, що потрапити до спеціаліста в рамках страховки вчасно майже нереально, бо черги величезні. Так що здебільшого люди і страховку платять, і до лікаря приватно ідуть, і знову платять”, - розповіла Анна Василевська.

Сьогодні в Україні страхові компанії можуть докласти зусиль у інформуванні населення про медичне страхування, адже воно відкриває багато можливостей та перспектив щодо розвитку системи медичного страхування.

Важливо, щоб при запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги, введення системи оплати за надані послуги Україна перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

Автор – Наталія Олександрова

***

Проєкт “Висвітлення медичної реформи у Бахмуті, Краматорську та Костянтинівці» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.