Літературна Костянтинівка

Нещодавно з’явилася чергова книжечка "В час змін", що видається клубом творчої інтелігенції м.Донецьк "Світоч". Серед багатьох поетичних творів є й вірші Костянтинівського поета Володимира Зуя, колишнього викладача іноземної мови сільськогосподарського технікуму, члена "Просвіти". Його вірші вже вдруге друкуються в цьому літературно-художньому виданні. Вірші присвячені рідній мові, любові до своєї землі, роздумам про наше недалеке минуле і сучасне життя. Докладніше з творчістю В.Зуя та інших поетів Донецького краю можна ознайомитися в центральній міській бібліотеці Костянтинівки.



Стає все менше й менше України

На цій, Богом дарованій землі,

Тільки на гірше в ній проходять зміни

У кожнім селищі і місті, і селі.

Тут всю погоду роблять гроші.

За них купуються і влада, і престиж,

А ті, що ревно шиються в святоші,

Готові, без вагань, встромити в спину ніж.

Не совісті, ні такту, ні моралі,

Одні брудні, натомість, матюки,

І кожний думає, а що то буде далі?

А хто, скажіть, розвів ці будяки?

Хіба не ота сіра біомаса,

Не куплений за срібняки електорат,

Ця, людству досі невідома, раса,

Якою може править тільки кат?

Рабів і тих Шевченко возвеличив,

Поставив рідне слово коло них,

А біомаса - привид без обличчя,

В них джерело всіх наших бід і лих.

                 Вересень 2005 року

 ***

У нас на хуторі два класи,

І ця розкладка не нова.

Один із них - активна маса,

А другий - вік свій дожива.

Цим людям демони веліли

Адаптуватись до пітьми,

Щоб сни приходили їм милі

Під звук небесної сурми.

Тільки для них згасає світло,

Щоб, врешті, згасло і життя,

Але серцям ще не набридло

Навіть натруджене буття.

А у панів та у підпанків

Зі світлом завжди все о'кей,

Їм не страшні сумні світанки,

А, як-не-як - це привілей.

Одна держава - дві системи,

Невтішний крутиться мотив,

Коли немає в серці щему,

На співчуття не здатний ти.

То де ж ті демони, панове,

Побачить би їх наяву,

Якщо не вб'є їх гостре слово,

То значить марно я живу.

                     28.XII-99р.

***

Ні совісті, ні такту, ні моралі,

Одні брудні натомість матюки,

І кожний думає, а що то буде далі?

А хто, скажіть, розвів ці будяки?

Хіба не ота сіра біомаса,

Не куплений за срібняки електорат,

Ця, людству досі невідома, раса,

Якою може править тільки кат.

Рабів, і тих, Шевченко возвеличив,

Поставив рідне слово коло них,

А біомаса - привид без обличчя,

В них джерело всіх наших бід і лих.

           Вересень 2005р.



***

              "Нам не треба інших символів, наш символ - православ'я"

                                                                                     Є.Кушнарьов

Своїх нам символів не треба,

В російський вірим триколор,

А колір нив і колір неба

Нехай у Львові славить хор.

А що стосується Донбасу,

То свідком є всевишній Бог,

Нову ми маємо тут расу

І її назва - інтерлох.

Тільки в слов'янському союзі

Їй справжнє бачиться життя,

І вже наш край на злетній смузі

В своє щасливе майбуття.

От-от відірветься від неї,

Та щось затримався пілот,

Не України, а Росії

Він найпалкіший патріот.

     

                   грудень 2004р.

 

До речі, це видання є періодичним. Кожен в кого є більш-меньш пристойні поезії, може надрукувати свої твори, звернувшись до центральної обласної бібліотеки.

Форум