Крути

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.



«Кривавий підпис під формальним документом про незалежність України поставили діти, запасний первоцвіт нації — юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях — мученицької, але збавчої молодої крові, першої крові, пролитої в нашій українській війні», — так про цей бій писав поет Євген Маланюк.

29 січня, у День пам’яті героїв Крут, згадаймо юнаків, прізвища яких вдалося встановити. Це студенти Київського університету Святого Володимира Попович, Шульгин, Божко-Божинський, Андрієв, Дмитренко, студенти Українського народного університету Пурин, Шерстяк, Омельченко, Борзенко-Конопчук, Головащук, Чижов, Сірик, гімназисти Соколовський, Тарновський, Ганцевич, Гнаткевич, Пинський... Згадаймо й інших, невідомих героїв, із майже 300 загиблих...

30 мільйонів замордованих українців — така ціна «дружби» зі старшим братом. Крути — лише етап цього шляху. Зимою 1918 р. армія Муравйова широким фронтом вдерлася в Україну. «Даешь Киев!» Люди кажуть, що різали всіх. «Наглая ложь», — кричать комуняки. Свідки також кажуть, що всіх не різали — тільки українців! Наш старший брат вступив на Хрещатик 5 лютого з лозунгом: «Смерть буржуям й украинцам!» Украинские усы — к стенке! Украинский паспорт — к стенке! Не дай Бог, украинский студентский билет — шашками его — буржуя недорезанного.

Усі вулиці Києва були завалені десятками тисяч замордованих українців! Чимало їх конало по дворах, пустирях, гімназіях та інститутах, у будинку барона Шлінга, де було перше київське ЧК! Хрещатик був завалений трупами, у деяких місцях — у декілька рядів! І так було не тільки в Києві. Уся Україна стояла по коліна в крові! Червоні готували парад на Хрещатику з суто ленінським теплим лозунгом «Смерть буржуям і українцям!»

«Кожний комісар Троцького в українському селі мав у кишені наказ з його 10 заповідями. Ці 10 заповідей — шедевр агітаційного мистецтва! І результат був блискучий! Усе українське село купилося на їхні обіцянки. І сталося найжахливіше — усі чоловіки залишилися сидіти у своїх теплих мазанках — маючи дома зброю! І думали, що обдурили всіх! Тому захищати Київ вийшло в мороз аж — 600 студентів-курсантів! А решта дома їла галушки! Ці кляті галушки дуже скоро «повилазять їм боком»! Прости їхні грішні душі, Боже! Дуже гірко писати зараз про це! Україна має низько схилити свою голову від сорому на могилі 300 героїв!

І останньою крапкою, як їм тоді вважалося, в «освобождении Украины» була постанова Народного комісара із закордонних справ («Известия» ВЦИК Советов № 282 від 24.12.18 р.) про скасування самостійности України як держави!

Увечері комісари зарізали сімдесятирічного митрополита Київського і Галицького Володимира. «Так проходила боевая юность»! А зараз... «эта же старость», здерши з напівзадушеної (їхніми ж руками) голої України всі можливі і неможливі пільги… кричать: «…украинизация... двуязычие... двойное гражданство... колбасу по 2,10, бандеровцы!» (Е.Сорока, Час «Час-Time» № 2 від 15-21 січня 1998 р.)

9 лютого більшовики захопили Київ. «Я наказав артилерії бити по найвищих і найбагатших палацах, по церквах, попах і монахах... Я підпалив снарядами великий дім Грушевського, і він протягом трьох діб горів як яскраве багаття. Сотні офіцерів і юнкерів було вбито...» — похвалявся згодом Муравйов. Коли 1 березня 1918 року Київ звільнили від муравйовців, знайшли вбитими близько 5 тисяч його мешканців.

Цей героїчний бій 29 січня 1918 року і є найкращою датою для нашого Дня захисників Батьківщини. «Крути» давно перестали бути географічною назвою: за цим словом — легенда про безмежну відданість Вітчизні...