Краса людей, поєднана з високим мистецтвом

Бібліотекарі знають, що книжка не поставлена на своє місце пропала для читачів. Так може пропасти для слухача найкращий зворушливий спів, який западає в душу. Це дуже древня колядка, що має інші слова. Я вдячний В. Березіну за посилання. Прекрасний хор, ця пісня і ці обличчя, сповнені високих помислів, благородних почуттів, духовної краси. Цей спів і одухотворені просвітлені личка дітей зворушують до глибини душі.

Надаю слова цієї повстанської колядки. Втім, не зовсім повстанської, бо Свободу виборюють, а не випрошують у «Пречистої Діви»:

http://www.youtube.com/watch?v=od0brEdTU64#t=21

«Нова радість стала, яка не бувала,

Над полями України пташечка літала.

Пташечка літала, нам звісткУ принЕсла,

Що Вкраїна не пропала, Україна вскресла.

На Різдво раненько, снІжок налітає

Мати з дітьми із Сибіру батька виглядає.

Діти ревно плачуть, де нашА родина?

На Сибіру висипАна високА могила.

Там у тій могилі батько спочиває,

Шкода дІтей, шкода неньки, кров ся проливає.

А на небі зірка, ангели літають,

А на зЕмлі від гарматів гори ся здригають.

Не лиш від гарматів, але ще й від мінів,

Бо ворогИ хочуть взяти від нас Україну.

А на небі зірка, сонечко сіяє,

А на зЕмлі з наших брАтів кров ся проливає.

Український тризуб, українське поле,

Вже не буде в Україні неволІ ніколи.

О, Пречиста Діво, глянь на нас із неба

Та дай же нам ту свободу, якої нам треба».

 

Я би останній куплет замінив, зберігаючи авторську лексику:

 

Ми життя своє положим, як будЕ потреба,

Ми здобудемо Свободу, ту яку нам треба.