ПРО СВОБОДУ, ЗАКОНОДАВСТВО ТА ІНШІ ЦІКАВІ РЕЧІ
ПРО СВОБОДУ, ЗАКОНОДАВСТВО ТА ІНШІ ЦІКАВІ РЕЧІ
«Когда закон мешает воровать,
То депутаты, соберясь во фракцию,
Всегда готовы проголосовать
Того закона «верную» редакцію».
Євген Шибалов
Свобода є право робити те, що дозволено законами. Якщо б громадянин міг робити те, що цими законами забороняється, то в нього не було б свободи, оскільки те ж саме могли б робити й інші громадяни.
Монтеск’є не пов’язував політичну свободу з якоюсь певною формою правління, зокрема з демократією, підкреслюючи, що політична свобода може бути тільки в державі, де всі відносини регулюються правом і де закони панують над волею правителів. В деспотії немає законів, а отже, немає і політичної свободи, там панує свавілля і рабство. Тобто, мірою свободи у Монтеск’є незмінно виступає право.
Свавілля, зловживання владою випливає з людської природи. «Будь яка людина, наділена владою, схильна зловживати нею, і вона йде в цьому напрямку, доки не досягне встановленої для неї межі», — писав мислитель.
Тому верховенство права, у концепції Монтеск’є, може бути забезпечене лише розподілом влади на законодавчу, виконавчу і судову, з тим щоб «різні влади могли би взаємно стримувати одна одну».
Законодавча влада у вільній державі є тільки виразом загальної волі. Її головне призначення — сформулювати право у вигляді позитивних законів, обов’язкових для всіх громадян. Найкращим Монтеск’є вважав належність законодавчої влади народові. Там, де це не може бути реально здійснене через велику чисельність народу, ці функції повинен брати на себе представницький орган. Виконавча влада, згідно з Монтеск’є, виступає, як виконавчий орган загальної волі держави, і розповсюджується на всіх її громадян.
Її функції — виконувати закони, встановлені законодавчою владою. У цьому аспекті, вона обмежена за самою своєю природою. Виконавча влада повинна зосереджуватися в одних руках, оскільки ця «сторона правління, майже завжди вимагає швидких дій, виконується краще одним, ніж багатьма». Цю владу можуть здійснювати й інші люди, але тільки не члени законодавчого органу, так як, в іншому випадку, можлива повна втрата політичної свободи.
Судова влада «карає злочинців і вирішує спори приватних осіб», тоді як дві попередні влади регулюють і виконують спільні справи держави. Таким чином, свобода і безпека громадян залежить, перш за все, від функціонування судової влади.
Тобто, концепції Монтеск’є притаманний і соціологічний підхід. Для успішної законодавчої діяльності правильне визначення «духу законів» — необхідна умова створення розумних позитивних законів, які адекватно відображають справедливе право. Законодавець, у концепції Монтеск’є, — це, перш за все, вчений, дослідник, який керується у процесі створення законів об’єктивними закономірностями, які діють у суспільстві.
Монтеск’є не підозрював, що законодавча влада може поступово перетворитися на лобістів інтересів окремих осіб, з яких вона і формується. І тоді прийматимуться закони не на користь суспільства, а заради збагачення законодавців.
Порушення правил руху починається з порушення Конституції, коли голосування не відбувається одноособово. Те, що в Україні вдень із каганцем не відшукаєш законодавчий акт, ухвалений із дотриманням усіх процедурних вимог (зокрема щодо особистого голосування), українських жерців конституційної Феміди напевно не обходить. З цього випливає, що закони прийняті Верховною радою з порушенням приписів Конституції є нелегітимними. Рішення виконавчої влади Кабінету міністрів, які прийняті з посиланням на нелегітимні закони, є нікчемними і необов’язковими до виконання.
Цей Кабмін постійно демонструє схильність до простих рішень незалежно від складності проблеми. Як зазначив колись Роберт Шеклі, щоб отримати правильну відповідь, потрібно поставити правильне запитання, а щоб його задати, потрібно знати як мінімум половину правильної відповіді. Наприклад, куди діваються сплачені громадянами податки? Або чому у нас такі «соціальні стандарти»? Половина відповідей відома: мовляв, немає сенсу переїдати. Можна і лапою обмежитися. Лапа, як відомо, продукт дієтичний. Ні діабету, ні холестерину, ні солей, ні жирових відкладень.
Сучасний український письменник В’ячеслав Шнайдер писав: «А тої ж ночі, коли я згодився на крадіжку картоплі, мені приснився сумний Спаситель. Хочеш – вір, хочеш – не вір: сам Ісус Христос, зажурений і співчутливий, постав переді мною. Християнином я ніколи не був, але він мені завжди подобався. Говорив Ісус чистою українською мовою. – Господи, – заволав я, – я вкрав!
- І що? – сказав він.
- Та це ж заповідь! – простогнав я. – Заповідь «не кради»!
- Сину, – сумно зітхнувши, мовив Ісус, – хіба ти не знаєш, що я відмінив цю заповідь для ваших місць?».
Мені здається що й справді в Україні відмінена ця Божа заповідь. Люди могли б жити на цій землі заможно і щасливо. Та заповідь «не кради», на жаль, відмінена.
Ще в кінці січня 2010 року шведська газета Skanskan писала:
«Ситуація в Україні трагічна - криза, борг, інфляція. Проте, видання іронічно уточнює, все можна виправити двома способами - реалістичним і фантастичним. Фантастичний - якщо політики почнуть працювати і серйозно вирішувати проблеми. Реалістичним варіантом є, якщо марсіани висадяться в Україні та усе виправлять».
ЯРОСЛАВ
- 10 просмотров
