ДОНБАС (коротко)

Історично і з волі влади склалося так, що на Донбасі зібралися для спільного життя люди, які готові багато і важко фізично працювати і отримувати за це більш-менш гідну плату. Тут не уживалися художники, поети, музиканти, письменники. Всі таланти, які виходили з донбаського середовища, досягнувши успіхів, виїжджали з регіону. На Донбасі немає для них підпитки. Про одноманітні, осоружні шахтарські будні багато цікавого і правдивого не напишеш, те ж про сталеварів і машинобудівників. Це штучно створене місце проживання, - "промзона".  А правда про історію Донбасу (басейну річки Донець), як земель українського козацтва, була під забороною і в Росії, і в СРСР.



Наприкінці ХІХ століття ці пустельні колись землі, які називали «Диким степом», - були віддані царем в рецесію іноземним бізнесменам і промисловцям. Вони через Маріупольський порт і Курсько-Маріупольську залізницю завезли на Донбас самі передові європейські технології, обладнання, кращих інженерів, спеціалістів і робітників. І Донбас став локомотивом всієї, до цього відсталої і аграрної, Росії. Статистика, включаючи цей промислово розвинений регіон в усі російські економічні показники, вивела Росію на передові місця, і поставила її на один рівень з розвиненими країнами світу.



Цар «профукав» імперію. Більшовики прийняли у Росії естафету, відібрали всі заводи і шахти у їхніх закордонних хазяїв і нещадно експлуатували їх аж до розпаду Союзу. У незалежній Україні тривало те ж саме, а Віктор Федорович добив залишки, розрізав обладнання і здав на металобрухт.



Зараз Володимир Володимирович, використовуючи методи гібридної війни, своїми збройними силами остаточно руйнує все, що залишилося на Донбасі. Відновлюється статус-кво і Донеччина знову стає "Диким полем". Але тепер навряд чи, після всього, що сталося, якийсь багатий інвестор, особливо з Європи, вкладе в цей край, хоч копійку ... Та й в України на відновлення ресурсів не буде. Так що доля нашого краю сумна: Донбас вичавили, використовували, і кинули. Але, аналізуючи історію Донбасу ми побачимо, що краще нехай тут буде незайманий степ, байраки, кряжі, ніж те, чим він був останні півтора століття ...

Євген Шаповалов, член Донецької організації

Національної спілки краєзнавців України.