Донбас завжди український: від Чернявського до Чернявського
Ще ночі мла не зворухнула крил,
Щоб степові покинути долини,
І спить у млі далекий ряд могил —
Сумних слідів минулої години.
Широкий степ, за ніч набравшись сил,
Ще твердо спить, і вогко снять рослини;
Лиш будяки в колючій зброї стріл
Стоять, немов грізні князів дружини.
Але із мли залізний зринув змій;
Летить, гримить… і біла хустка диму
Пливе за ним у сонній млі нічній.
Летить, гримить… Біжить, біжить до Криму,
Щоб з моря там, в країні чарівній,
Жагу залить у пельці мідяній.
1900, Бахмут, Микола Чернявський
Я питав у Дмитра Чернявського, душа якого декілька годин тому відлітила з площі в Донецьку - чи родич він поета (бо ж хоч і мешкав у Донецьку, але сам з Бахмуту - Артемівську). Але він говорив, що скоріше ні.
Тут вбили Дмитра. Царстве йому небесне. Як це все пережити?
А кача все плине й плине
http://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc
А це через рік:
- 9 просмотров
