Донбас завжди український: від Чернявського до Чернявського

Ще ночі мла не зворухнула крил,

Щоб степові покинути долини,

І спить у млі далекий ряд могил —

Сумних слідів минулої години.

Широкий степ, за ніч набравшись сил,

Ще твердо спить, і вогко снять рослини;

Лиш будяки в колючій зброї стріл

Стоять, немов грізні князів дружини.

Але із мли залізний зринув змій;

Летить, гримить… і біла хустка диму

Пливе за ним у сонній млі нічній.

Летить, гримить… Біжить, біжить до Криму,

Щоб з моря там, в країні чарівній,

Жагу залить у пельці мідяній.

1900, Бахмут, Микола Чернявський

Я питав у Дмитра Чернявського, душа якого декілька годин тому відлітила з площі в Донецьку - чи родич він поета (бо ж хоч і мешкав у Донецьку, але сам з Бахмуту - Артемівську). Але він говорив, що скоріше ні.

Тут вбили Дмитра. Царстве йому небесне. Як це все пережити?