Донбас завжди український: від Чернявського до Чернявського

Ще ночі мла не зворухнула крил,
Щоб степові покинути долини,
І спить у млі далекий ряд могил —
Сумних слідів минулої години.
Широкий степ, за ніч набравшись сил,
Ще твердо спить, і вогко снять рослини;
Лиш будяки в колючій зброї стріл
Стоять, немов грізні князів дружини.
Але із мли залізний зринув змій;
Летить, гримить… і біла хустка диму
Пливе за ним у сонній млі нічній.
Летить, гримить… Біжить, біжить до Криму,
Щоб з моря там, в країні чарівній,
Жагу залить у пельці мідяній.

1900, Бахмут, Микола Чернявський
Я питав у Дмитра Чернявського, душа якого декілька годин тому відлітила з площі в Донецьку - чи родич він поета (бо ж хоч і мешкав у Донецьку, але сам з Бахмуту - Артемівську). Але він говорив, що скоріше ні.

Тут вбили Дмитра. Царстве йому небесне. Як це все пережити?

А кача все плине й плине

http://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc

А це через рік:

https://www.youtube.com/watch?v=8uYB8w_D1qo

Донбас завжди український: від Чернявського до Чернявського
Донбас завжди український: від Чернявського до Чернявського