На смерть одного из ...инов

На смерть одного из ...инов
На смерть одного из ...инов
На смерть одного из ...инов

21 января традиционно вспоминается Владимир Ленин с его днем рождения и со всеми историческими параллелями, ассоциациями, революциями и переворотами. В этом году это имя, а на самом деле одноименные памятники, в Украине впервые за всю историю стали символами соседнего государства.

И, естественно, отношение к Ленину является отражением отношения к северному соседу и его нынешнему вождю.. Мало кто задумывается, что на самом деле это феноменальная связка! Ведь Ленина нынешние русские националисты недаром считают русофобом. Это ирония мирового разума, отчасти и при жизни, а особенно после смерти, Ленин стал ассоциироваться с тем, что при жизни было ему ненавистно, то есть идея мощного русского государства, русской империи. Однако, теперь всё наоборот – этот человек во многих умах стал чуть ли не  Путиным начала 20-го века! Хотя, почему бы и нет – получается, что они оба теперь ответственны за кровь огромного количества невинных людей.

Вот и выглядит теперь наш константиновский золотой Ленин как совершенно инородное тело, как антигосударственный символ. Такое впечатление, что он сам хочет упасть и разбиться в пыль! А его сторонники сейчас – одурманенные зомби, как те, что кричат, что нужно ставить памятники Путину, а еще лучше Сталину.

Ехали бы лучше в Казахстан и подивились бы тому, что там спокойно уже как 10 лет назад все памятники поснимали. Так что не надо удивляться, что в Украине их убирают -  почему так поздно?

Однако, лучше чем Никита Шаповал, наш замечательный земляка, человек-глыба, украинский политический и общественный деятель, публицист, социолог, поэт, член Центральной рады, родившийся и выросший в соседнем Артемовском районе (факт в пух и прах разбивающий теорию «новоросских выдумщиков», что здесь никогда не было Украины) об этом предвестнике сталина-путина и не скажешь:

НА СМЕРТЬ ТИРАНА

Умер Ленін. З обрію зійшла постать, що крівавим сілуетом застувала сонце...

Прожила людська істота 54 роки і скінчила свій шлях у житті. .. Коли прийшла революція, то Ленін і взяв перед своєю упертою ненавистю і стихією помсти, котрої була повна його психіка. Принціпи служать там, де треба будувати, а помста і ненависть там, де треба перемагати і нищити.

Стремління Леніна було основне — перемогти, взяти владу над людьми. Во ім'я цього всі засоби добрі, а особливо ті, що нищать противника. Ленін зручно використав стихію народного гніву і переміг, навергавши гори трупів, знищивши фізично міліони людей. В цій війні проти людини і виявилась головна стихія його!

…Ленін добився влади цікавим методом: не боротьбою проти програм і бажань конкурента і противника, а боротьбою проти особи людської… Так знищено було армію Тимчасового уряду. Військо не хоче війни. Прекрасно — геть війну! Війна війні! Маса рушила, «слиняву демократію» погромлено, масу зануздано і тепер війна — ось уже 6 років…Так розгромлено було український рух. Що, українські селяни і т.п. хочуть самостійної України? Будь ласка, нате вам самостійну Україну. Ми зробимо вам самостійну Україну, а не українські соціялісти. А тепер чухається весь український народ і глухо стогне під батогами, бо голосно стогнати заборонено.

І так з усіма національними рухами.

Самостійна Україна Ленінові не то що не була потрібна, він не хотів не то що будувати — він її смертельно Ненавидів, але він мав сміливість її «оповіщати». Попи, чорносотенці і інші москалі фанатично борються з стрічками, кобзарями, укр. піснями, сивими шапками, вони одверто ненавидять і поступають «чесно з собою» — борються проти кожної дрібниці, навіть проти «малоросійського безобразія» Софійського собору, а вже слова «самостійна Україна» в їхній присутносте навіть не можна вимовити. А Ленін навпаки: Самостійна Україна? От харашо. Ми вам здєлаєм самостійну Україну, а ви самі не сумєєте! І зробив єдину і неділиму Росію, про яку навіть Керенський і Мілюков не мріяли.

«Боротись з пристрастями можна тільки одним засобом —задовольняючи їх», як твердив Оскар Уайльд. Ленін власне боровся з усіма конкуренційними групами, експропріюючи їхні лозунги і програми, позбавляючи їх індивідуальносте, а потім фізично винищуючи їх. Це найбільш цінічний, але й найбільш старий спосіб боротьби всіх маніяків влади, всіх деспотів і тиранів.

…Торговлю знищено, заведено комуністичний розподіл, потім це все знищено і заведено спекулянтів-«непманів». Кооперацію знищено. Професійні спілки удержавлено, морально і матеріально знищено. Зруйновано Донбас, Кривий Ріг, Урал, Баку і инд. центри добуваючого промислу. Знищено сельське і селянське господарство.

Прийшов голод і знищив кілька міліонів людей. Потрясаючі картини людоїдства.

А понад всім тим гордо панує політичний шпіонаж і червоний терор.

Дійсно, велика трагедія псевдосоціялістичного будівництва: будували комунізм, а збудували капіталізм найгидшого сорту!

Увесь світ з іронією дивився, як комуністичні будівничі своїми руками нищили свій комуністичний рай і відновляли капіталізм. Ленін і його поплічники хоробро пащекували, що це «перепочинок», від якого знову піде «на соціялізм». Коли взяти серйозно цю формулу, то шлях до соціялізму за Леніним є такий: взяти владу гарматами, потім знищити капіталізм, потім його відновити на невідомо який час, знищити при тім 10 міліонів люду, внести жах, голод і одчай в життя, розгромити соціялістичні партії, підтримувати спекулянтів і віддати землю, ліси, надра і т.п. в концесію закордонному капіталові. Це і є шлях до соціялізму, на думку москаля. Цей «соціялізм» вжахнув увесь світ і засмутив робочих людей. Якщо це соціялізм — то чи не соромно бути соціалістом?

Збожеволівший Ленін, по коліна в крові стоючи, слабоумно шептав: це соціялізм, це тільки перепочинок.



Ленін — типовий москаль, будівничий Росії, «собіратель». Після Петра І, Меншікова, Катерини II Ленін найбільш жорстокий з московських україножерів. З жорстокістю азіята він на зразок своїх коронованих попередників садистично нищив Україну.

Україна мусить бути без українців — цього старого лозунгу московських царів ретельно додержувався Ленін. Ну, а коли міліони українських людських істот, заражені своїм українством, вимагають самостійности? Дати її їм! Самостійну Україну найкраще збудуємо ми, москалі.

І почалась знаменита вакханалія самоозначення України! По-чаклунському крутили пальцями перед носом у жовторотих або примітивних людей і чаклували: оце тобі самостійна Україна, найкраща. Ти тільки піди в наше військо, служи нам, світовій революції, і вішай, мордуй всіх інакомислящих українців. Шпіонь за ними, донось нам, проклинай їх голосно, лай контрреволюціонерами, білогвардійцями і т.д. Це все на користь твоїй самостійній Україні.

Жовтороте або свитокожушне українство, яке не мало поняття про техніку політичного дурисвітства захожого москаля, з баранячими очима перло за московським кудесником, вихваляло власне поневолення і... тепер здихає, не маючи змоги й пальцем ворухнути.

О, як воно в'ється тепер від болю й зневіри! Ленін — майстер політичного крутійства, дурисвітства і канібальської жорстокости.

Україна тепер оплачує кров'ю свою неволю, своїм коштом утримує окупацію, служить їй, годить, рачкує перед нею.

Це називається: Ленін визволив Україну, створив самостійну українську соціялістичну республіку, в якій має місце самогон, сіфіліс, жидівсько-московський «неп», концесії, капіталісти, все, що хочете, але в Соціялістичній Україні не сміють існувати українські соціялісти.

Тепер цей спадкоємець Петра і Голодної Вовчиці вмер… В сумерках божевільства догоряв «великий творець», помутнілим поглядом дивлячись на велике попелище своїх божевільних мрій. Є що залишити в спадщину одураченій людськосте! Потіштесь, люде добрі.

Черепи міліонів знищених людських істот, спустошена просторінь, наповнена трупним смородом і гнилизною. Країна, в якій найстрашнішою лайкою на сотні років буде «комуніст», прокляттям: большевик. Країна, в якій замість сонця свободи і соціялізму на обрії висітиме череп з вовчими щелепами, оскалений усмішкою божевільного.

Скрипітимуть пера, хрипітимуть глотки над шуканням епітету для Леніна.

«Вождь вождей», як сказали і ще скажуть комуністи на зразок «царь царів» по-персидському, японському, китайському. Терміни будуть взяті з азіатського лексикону у всякому разі, пишуча шарлота і любителі устриць та лімбургського сиру перевертатимуть на всі боки і ялозитимуть слово «великий».

Критерія великосте взагалі нема, бо нема з чим порівнювати. Одначе юрба має звичку міряти людей числовими величинами. Коли хто вб'є одну людину — душогуб, розбійник, вартий смертної кари. Коли вб'є 10-20 душ — загадкова натура. Коли вб'є 1000 душ — герой, а коли вб'є міліони — великий. На думку юрби Наполеон є великий, а про Гіго багато-багато людей нічого не знає. Величність можна міряти хіба б числом ощасливлених людей. Скільки Ленін зробив щасливих в Росії, на Україні, в Сибіру, на Кавказі і т.д.? Кілька тисяч чекістів і непманів, цебто розбійників і злодіїв.

Міліони убитих, закатованих, голодних, пограбованих говоритимуть за велике злодіяння, довершене монголовидним московським шляхтичем. Міліони розчарованих, віру яких в людину розбив жорстокий компромітатор соціялізму, понесуть тугу велику з собою в будучність і проклянуть постать жорстокого москаля. Весь український народ пам'ять його прокляне. З сумною полехкістю скажемо ми всі, що одно добре зробив московський тиран: він очі нам розкрив, зробив нас мудрими —ми вже ніколи не повіримо москалеві, хоч би він клявся Марксом і землю їв, що він стоїть за соціялізм і самоозначення націй

— не повіримо.

23 січня 1924 у Празі. М.Шаповал