Надворі сніг

Надворі сніг. Зима. Побіля тину

Прохожі ранні стежку утоптали.

Угору дим снується. А чого ж

Дерева простягли стрімучі віття —

Кричать, кричать, здається, молитовно

Згорнувши руки? Спокій і жура.

Надворі стоголоса дітвора

Залила вулиці веселим криком,

Веселим шумом. Радість і жура.

Дивлюсь в вікно. Читаю письмена —

Ще нерозгадані, невивчені, незнані...

Кому повім свої тривоги ранні?

І крик, і оклик... Окрик і луна...

Васи́ль Семе́нович Сту́с