О водилах, чужих и неожиданно классных наших

Виктория Корниюк

Не написати не можу... Водій автобуса Луцьк-Пульмо що відправляється біля 16 год з Луцька відмовився взяти подарунки сину загиблого бійця з Ковеля, якому виповнилося 8 рочків,хоч я розповіла йому що це подарунки сім'ї загиблого героя до дня народження і остальним діткам до дня св. Миколая. При цьому платну передачку взяв. Сльози комком застряли в горлі( йшла з роботи і грошей не було) Почувши це другий водій з задоволенням все взяв, а я цілий вечір думала про добро і зло, про доброчинність про те що той водій призовного віку їздить в теплому автобусі, заробляє гроші, а другі життя кладуть за те щоб у нього була така можливість.

========================================================================================

Оксана Галицька

Трохи з дороги і з Констянтинівки. Дуже багато вражень від зустрічей з однодумцями, з людьми на вулицях , в магазинах, маршрутках. Взагальному відчувається привітність, я б навіть сказала певна реактивність людей одне на одного. Я сьогодні сіла в маршрутку ( вони в них їдуть по колу) , шофер відповів, що я доберуся в потрібне місце. Коли я через кілька зупинок, ще раз перепитала , коли мені виходити , бо я поспішаю, він подумав, повернув мені гроші за проїзд і порадив на який номер пересісти, щоб було швидше і я встигла.

І ще приємність від моїх чудових господарів - приходимо з гостем до "мого" дому Констянтинівці , а там вже працює WI-FI. І слова : "Пані Оксано, ви вже тепер в ліжку зможете користуватися компютером..." Це навіть важко переоцінити - моя глибока вдячність за їх уважність - фантастичні люди...Хай Бог має їх в своїй опіці! Так класно належати до Просвіти - насправді... Це такі особливі люди - і по всій Україні...