Реквием по героям

9 березня нашому великому Тарасові 200 років. Зараз по всіх школах проводяться урочисті заходи з цього приводу. У 9-й школі сьогодні на 12.00 год.

Запрошуємо всіх, хто дійсно розуміє його велич до міської бібліотеки на день його народження на 14.00.

Його "Заповіт" нелегально поширювався у рукописних списках та став у 19 сторіччі народною революційною піснею.

Зараз повернувся до нас гімном нової української революції:

http://www.youtube.com/watch?v=JbeU8rcqLi0

А тепер надаємо слово його нащадкам:

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Л.Максимлюк
===========================================
Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.
М.Савка
========================================
Мальчиков кладут рядком. Прям на мостовой
Мальчиков укрывают флагами.
С головой.
Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой.
Он такой же, как они – тоже рвется в бой.
Долго трубку не берет. Но не вой.
Не вой.
Мальчиков кладут рядком. Прям на мостовой.
Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой.
Твой такой же – как они – на передовой.
Разбирает мостовую по кускам.
Живой.
Мальчиков выносят строем. Траурный конвой.
Не считай. Зажмурься. Помни, Бог с тобой.
Он придет. Под утро. Мятый и седой.
Ты отпустишь снова. Просто жди.
Не вой.
О.Кашпор
==================================
Чи чуєш, брате, Україна плаче?

Увесь Майдан співає "Пливе кача"...

- Та так, Устиме, вони нас не бачать,

Тому-то плачуть, от тому-то й плачуть.

 

Скажіть нам, Юро, Ви вже тут давненько,

Чому і тут, і тут щемить серденько?

- Тому, Назарцю, що воно безсмертне,

Тому-то й терпне, от тому-то й терпне.

 

Георгію, Михайле і Сергію,

Не українці за вкраїнську мрію?

- Ми українцями давно по духу стали.

Тому повстали, от тому повстали.

 

А ти, Андрію, що служив театру,

Мабуть, сумуєш за вогнями рампи?

- Та так, сумую... Їх народ вмикає -

Дивись палає, он Майдан палає!

 

Скажіть, Миколо, Ви ж вчителювали?

Ви ще багато дітям не сказали...

- Я так любив їх!.. Та вони зуміють...

Все зрозуміють, швидко зрозуміють.

 

Сусіде, брате, і синочку, й тату,

Чому на небо вас пішло багато?

- Тепер небесна сотня ми крилата,

Щоб зберігати, вас оберігати!..

Г.Казанюк
===============================

Пливе кача по Тисині,
Ой, пливе кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину,
Ой, залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину,
Сам не знаю, де погину.

Погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Виберут мі чужі люде,
Ой виберут мі чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ой, ци не жаль ти, мамко, буде?

Ой як ж мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав,
Ти на моїм серцю лежав.

Пливе кача по Тисині,
Ой, пливе кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.

https://www.youtube.com/watch?v=sINSTpBmCLo
http://www.youtube.com/watch?v=0myhZKnymjw

Реквием по героям

Comments

К сожалению, у Шевченко есть и русофобские произведения, которые стали подпитывать корни сепаратистов, ставших впоследствии так называемыми украинскими националистами, всяческими способами и при подстрекательстве западных держав желавшими отделения Малороссии (Украины) от большой России. Но в творчестве Шевченко нигде не говорится о том, что он хотел отделения Украины от России. А Кирилло-Мефодиевское братство, в котором принимал участие некоторое время молодой Тарас, не ставило таких политических целей. Максимум, чего они хотели – чуть большей автономии для Малороссии, но в составе Российской Империи. По информации Википедии о Кирилло-Мефодиевском братстве сказано следующее: «Братство основывалось на христианских и славянофильских идеях и ставило задачей либерализацию политической и культурной жизни на Украине в рамках панславянского союза народов. Общество ставило задачу национального и социального (в антифеодальном смысле) освобождения Украины: ликвидацию крепостного права, сословных привилегий, провозглашение свободы совести и т. д. В состав намечавшейся славянской федерации должны были войти Украина, Россия, Польша, Чехия, Сербия и Болгария. Высшая законодательная власть должна была принадлежать двухпалатному сейму, исполнительная — президенту. Осуществления своих политических идеалов общество предполагало добиться мирным реформистским путем, сообразно с «евангельскими правилами любви, кротости и терпения». Украинские националисты пытались ранее и пытаются и сейчас сделать из Шевченко икону «независимости Украины от России», тем самым извращая суть о реальной политической позиции Шевченко.

  

   «9 марта 2013 года исполнилась 199-ая годовщина Т.Г. Шевченко. Историю и творчество Тараса Григорьевича Шевченко знают все, по крайней мере, люди старшего и среднего поколения. Молодёжи, скорее всего личность Шевченко мало о чём говорит.

   О нём стоит напомнить, хотя бы кратко. Будучи крепостным, молодой Тарас попал в Петербург со своим паном Энгельгардтом, а затем волею обстоятельств был выкуплен из крепостничества и отдан на обучение в Императорскую Академию художеств в мастерскую к Карлу Брюллову. С инициативой о выкупе хлопотал поэт Василий Жуковский. Картину Жуковского нарисовал Брюллов, её выставили на аукцион и, таким образом, собрали нужную сумму для выкупа. Часть средств внесла и царская семья. Жаль, что Шевченко не смог оценить эту доброту вовремя, иначе не был бы отправлен в ссылку в Сибирь и казахстанские степи, отнюдь не за революционную деятельность, а за поэму «Сон», в которой он в ёрническом свете изобразил царицу. Это исторический факт.

   Книгу «Кобзарь» со стихами Тараса Шевченко помогли издать друзья в Петербурге. Благодаря ей он стал известен всему миру.

 

Т.Г. Шевченко несомненно обладал от природы многими талантами – поэт, прозаик, художник. Памятники Шевченко стоят по всему миру.

 

При Советской власти Шевченко уделяли огромное внимание: печатались его стихи, поэмы, проводились вечера памяти, снимались фильмы. В СССР творчество Шевченко трактовалось как революционное, антибуржуазное. В нём действительно отражалась борьба простых людей за свои права против панов любых национальностей, выражался идеал народной освободительной борьбы против олигархов того времени".

       Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

     Как, всё-таки, правильнее: "В Украине" или "На Украине"?