Скажи, родимый наш Донбасс - за что ты ненавидишь нас?

Донбас

(Сравните, что изменилось?)

І степ, і гори обгорілі

Дощем обмило громовим.

Та знов такі ж вони немилі,

Нічим не скрасились новим.

Ревуть гудки. Дими стовпами

Повзуть за вітром по степу.

А там, під степом, у склепу,

 Шахтар зомлілими руками

Б'є камінь, вугіль добува,

У землю вік свій зарива...

Поглибше рий! За гріш добутий

Ти завтра вип'єш дурману

І підеш голий, необутий,

Шпурнувши лайку не одну,

Додому з шахти. За тобою

Не пожалкує тут ніхто.

Нові накинуться юрбою

Голодні люди в це гніздо,

В цю вільну каторгу без гратів,

Гіркого хліба добувати.

Та може вернешся ще й сам,

Немов старий моряк до вахти,

Віднісши свій привіт лісам

І надивившися на плахти

Злотистих нив, — ти знов до

шахти.

А поки що — довби й довби,

Роботу каторжну роби!..

Гудуть гудки. Мов гусінь чорна,

Йдуть важко хури на вокзал.

А там, неначе генерал,

Солдат вишколює — моторно

Ганя пагони паротяг.

Сопе і свище з нетерплячки,

І кида разом: — Хай їм враг! —

І воду п'є із водокачки.

А сонце палить все. Пашить

Огнем земля й руде каміння,

І вдалині, мов драговиння,

В повітрі срібло мерехтить

1895 р.