Як звільняли Костянтинівку від антиукраїнських сил 99 років тому

"21 квітня Запорожці виступили зі Слов’янська. Керівник походу Володимир Сікевич згадує: «Рано наша кіннота подала сигнал до збору … і вирушила по великій дорозі здобувати козацьку славу». Посередині йшла сотня Євгена Ляховича з полку Гайдамаків, на правому крилі – Дорошенківці, на лівому – Богданівці. Знову слово Володимиру Сікевичу: «Близько полудня ми прийшли до Краматорівки* . Робітники як не з любов’ю так зі страху нової влади, стрінули нас з хлібом-сіллю, і піднесли кінноті український прапор з написом: «Нехай цей стяг буде благословенням робітників у боротьбі за незалежну соборну Україну. Ми з вами!». Проте враження від видів тодішнього Донбасу у командира Гайдамаків лишилися гнітючими: «Сумно було дивитися, що цей осередок гігантської сили тепер стоїть. Доміневі печі погасли і сталь в трубах застигла. Треба міняти на нове, бо це все нездале. Скрізь тихо; ніде не чути гудків; великі комини не викидають під саме небо хмари диму. Зі всіх частин машин зняті мідяні частини, треба багато роботи, знання і матеріалу, щоб машини пустити в рух. Машини стоять, але це ще хоч біда, але безкровна, бо то машина. А от ті, що при машинах стоять, от там кипить непорозуміння які використали агітатори, щоб робітництво перетягнути на свій бік». «Вийшли ми за Краматорівку. – згадує далі Володимир Сікевич, – Дорога погана; поля незасіяні; кругом шахти, де копають вугіль. І в цих шахтах тихо». Того ж дня, 21 квітня, як сонце вже почало сідати, Запорожці увійшли до Дружківки, де й заночували. Наступного дня рушили на Костянтинівку".

Фрагмент з невиданої книги Сергія Коваленка (перша публікація) "Похід Запорожців на Донбас і Крим: рік 1918"