Василь - сніги, сніги

Вже сніг пускається в вікні

понад дроти і огорожу.

Німіє серце, повне дрожу,

невже повік не переможу

цей вік, цей час, цей вид, ці дні.

На білій, ніби мрець, стіні

ще світло сіється ліхтарне

і вітер подимає марне.

Яке ж, мій Боже, незугарне

життя в тюремній маячні

на чужаниці чужині.

https://www.youtube.com/watch?v=CIsuszurvDQ

Comments

Так, після знайомством з творчистю Стуса, історією ОУН, УПА я сприймаю сніги, як нагадування про небезпеку. Наш народ карався снігами... На російських сайтах, коли заходить мова про Україну і українців, окрім багаточисельних матюків і прокльонів звучить теза про те, що не Москва, так Польща, але північний сусід - єдиновірний (!). Про волю анітелень, тільки про те, де українцю було краще у рабстві... Бо самі раби і іншого існування не уявляють.

І за вірші і за пісню.

Один коментатор, з ніком Mr у 2008 р., на мою статтю про В.Стуса, писав: «А то что сделали со Стусом - я бы лично сделал бы тоже самое, если бы был у руля страны. Империя должна быть сильной и единой, а людям поднимающим бунт полагается рубить головы - это нормально».

Цікаво, що таке писалося не з примусу, а добровільно і тому удвічі огидніше.

Може варто було йому згадати, що імперії це не допомогло. З такими міркуваннями виглядає звичайнісіньке комуняцьке мурло. Ненависть до усього українського, яку вони пропагують, спалить насамперед цих українофобів. Від їх діяльності залишиться лише послід, а не слід.