13 -ть розстріляних.
Сучасний історично – краєзнавчий календар м. Костянтинівки складений 02. 01. 2008р. відзначає 13 січня як день розстрілу 13 – ти робітників пляшкового заводу в 1919 р. – За те, що не видали червоних білогвардійцям (Краснова ред.). В передмові укладачі звертаються до широкого загалу всіх краєзнавців поповнити календар. На жаль, дев’яносто один рік поспіль відновити об’єктивну картину однієї з багатьох трагедії Громадянської війни не вдається. Занадто суперечливі і мало чисельні документи залишені в спадок компартійними цензорами, що, вірогідно, переслідували ціль приховати як причину розстрілу так і причетних до неї. Якщо взяти за основу опубліковану статтю «Вулиця пам’яті» в газеті «Провінція» 6 серпня 2008р. в якій колектив краєзнавців вперше на основі архівних справ де що розкриває дійсну причини розстрілу -
- Із згадувань досить відомих більшовиків міста, Прищепи та Павлова (в ф. 16.1.52 л.12), дізнаємося, що напередодні, 30-го грудня 1918 року, більшовики міста організували малий партизанський загін, який підступно вночі на станції Кіндратівка вбиває начальника (Державної) варти полковника Зеленського (ф. 16.1 оп.11 більш детально від першої особи учасника доповідає). -Перша сутичка з наступаючими білогвардійцями була на ст.Кіндратівка. Нами був вбитий начальник варти, з маленьким загоном ми відступали цілу ніч. Вони (білогвардійці Краснова 31грудня 1918р. за старим кал./13 січня 1919р. за новим календарем) ввірвались на завод, дали гудок, поставили в ряд робітників і відрахувавши кожного десятого розстріляли…
В слідуючій статті «Ад’ютанти оборотня» -
- В коммунистических изданиях краеведческой литературы, подают причину карательной экспедиции как нежелание рабочих выдать комиссаров, большевиков, затем партизан и в 2005г. составители новейшей книги, соединив все в единое, выдали - выдачи большевиков, партизан, комиссаров. На самом деле, последней каплей гнева, переполнившей чашу, стало убийство 30(ст. ст.) декабря начальника Державної варти пос.Кондратьевка, полковника войск УНР Зелинского отрядом рабочих бутылочного завода во главе с П.Е.Ивановым (ф.16.1.52 л.12, ф.16.1.11 л.6).
Нет ни малейшего сомнения, что это злодеяние было втайне спланировано штабом Артема (Сергеева) в городе Тула, где он находился в тот момент и координировал действия большевиков Донбасса, в надежде на ответный террор красновцев, союзников УНР, по отношению к рабочим бутылочного завода с расчетом дискредитации всего белоказачьего движения (подробнее о данном событии - в раннее опубликованной статье "Вулиця пам'яті").
За все время советской власти и до сегодняшнего дня, о факте подлого убийства начальника Державної варти, вследствие чего и последовала ответная карательная экспедиция красновцев на территорию бутылочного завода, знали как бывшие, так и настоящие руководители городского комитета коммунистической партии и местные псевдоисторики - Донцов, Дзюба, Бондарь и ныне здравствующий коллектив составителей "Очерков об истории города", вышедших в 2005г.
В самиздатской книге, предназначенной для закрытого коллектива избранных, Донцов и Дзюба пишут:
"Партизанский отряд П.Иванова убил начальника варты полковника Зелинского". И указывают источник - из автобиографии П.Е.Иванова л.2.
Тем не менее, для широкой аудитории, при каждом удобном случае компартийные вожди местного уровня и их борзописцы карательную операцию красновцев преподносят исключительно как беспричинной. Донские казаки жестоко отомстили не за своего однополчанина, а за побратима украинского казака.
Від цасу публікації останньої статті авторам вдалося віднайти декілька джерел
і відповідно документів які ставлять під сумнів непричетність розстріляних робітників до вбивства начальника Державної варти полковника Зеленського!
Далі буде.
- 26 просмотров
13 -ть розстріляних. 2 - га частина
В фондах Донецької обласної бібліотеки ім. Крупськой зберігається декілька копійованих примірників журналу «Забой». Так, в січневому примірнику № 1 – 2 (70 – 71), що вийшов в світ в «ювілейний» 1927 - й рік розміщена статья Решетникова під заголовком –«Из революционного прошлого Донбасса». На сторінці 25 написано - … Здесь тов. Копилов – Вяз заявивший в своем очерке «На старом бутылочном», что бутылочники проспали революцию – не прав. І далі по тексту -… На ст. Константиновка дважды был перебит отряд белогвардейцев, а начальника гарнизона бывшего пристава Зеленского изрубили на куски. И белые жестоко отомстили.
Та певно, найбільш повно трагічна подія відображена в першому номері журналу «Забой» за 1924р. Так під рубрикою - (Из недавнего прошлого) під авторством Ф. Ковалевського на ст.10 написано -… Вчера первый красный партизанский отряд «погулял» на станции. Изрубили гарнизонного командира …, ... отсчитав в сторону 21 человек …, … девятнадцать человек поставили в ряд… Из шеренги вышел один – Вот большевик, указал он на соседа.
Далі по тексту дізнаємося, що красновці відпустивши невинного робітника, вивели з шеренги зазначену людину і розстріляли.
… Из группы приговоренных к расстрелу вишел еще один и, заплетаясь, стал бормотать – Я, я знаю, я покажу большевиков… Пойдемте.
Далі по тексту розповідь тільки про те, що робітник з групою білогвардійців відійшли до робітничого поселення, яке в той час було розташоване рядом з заводом.
Далі буде.
13 - розстрыляних 3 - тя частина.
Ответ на 13 -ть розстріляних. 2 - га частина от kornienko
Практично напустивши літературного туману та стандартних більшовицьких звинувачень на адресу каральної експедиції красновців, автор статті Решетніков в подальшій розповіді говорить про розстріл робітників. Але безперечним є і те, що під орудою Іванова зібралась ватага з про більшовицьке настроєних робітників тільки пляшкового заводу, яка і первинно з коїла злочин.
Марно було б сподіватись віднайти в залишеної нам в спадок від компартійного режиму детальніші, правдиві свідчення більш пізнішого періоду.
Наприклад, маститий місцевий історик Б. Н. Донцов в своїй першій праці написаній ще в 1949 р. додає сімейного колориту зворотній помсті. Можливо, за це новаторство перша історії міста Костянтинівки керівництвом обласного масштабу була, на всяк випадок, прихована від громадської уваги в обл. парт. архів. Аматори - краєзнавці віднайшли зазначену невідому працю і подають виписку із Ф.633. оп. 1. д. 197 частини (Історія м. Костянтинівки Б. Н. Донцов. 1949 р.) листа 27.
- В начале 1919г рабочим отрядом бутылочного завода был перебит отряд белогвардейцев, а начальника гарнизона бившего пристава Зеленского изрубили на куски. 18 января 1919 г в ясное морозное утро на бутилочний завод коршуном налетел белогвардейский отряд . Предводительствовал им сын пристава Зеленского. 230 рабочих дневной смени белогвардейци вистроили в две шеренги.
Та з перебігом часу, на кінець радянської епохи в співавторстві з В. Бондарь виходить посмертна праця «Очерки об истории города».
Далі буде.
13 - розстрыляних 4 - та частина.
Ответ на 13 - розстрыляних 3 - тя частина. от kornienko
В якій, дивним чином, щезає первинна причина для розправи і сюжет для родової помсти.
Зваживши те, що на ст. 31 колективного опуса з’являються нові діючи персонажі, і зовсім не родичі , в справі розстрілу, слід процитувати оригінальний текст –
31 декабря (13 января 1919 г. по нов. стилю) красновци ворвались в Константиновку. Офицерский отряд под командованием капитана Ханыкина подъехал на бронепоезде к бутылочному заводу. Красновци ворвались на заводской двор,… Комендант станции Константиновка, белогвардеец Погорельцев, приехавший вместе с красновцами, потребовал выдачи большевиков, партизан и комиссаров.
250 рабочих молчали как один. Рассвирепев Ханикин….
Та най більш напустив літературного мулу на історичну подію все ж пролетарський письменник Г. Олексієв в авторській статті Дела и люди Донбаса. « Красная новь»,1929, №9, ст.223.
Оригінальність викладання історії через призму літературної фантазії підхопили і Білашов Б. І., Клімов А. Н., які відпрацьовували спотворені історії промислових підприємств Донеччини.
Одна із таких праць із серії історія фабрик і заводів « Константиновский завод стеклоизделий. Очерк. Изд. «Донбасс» 1974.» на своїх сторінках 50 – 54 спираючись на Глеба подє свою розробку теми. -
13 - розстрыляних 5 - та частина.
Ответ на 13 - розстрыляних 4 - та частина. от kornienko
- В конце ноября под их (большевиков) руководством в городе вспыхнуло восстание, враг был изгнан. Но спустя месяц в город ворвался офицерский отряд белогвардейцев , который совершил зверскую расправу над жителями города. … Позже Глеб Алексеев записал воспоминание бутилочника Якова Ермолаевича Невесова, раненого у стены конюшни и чудом оставшегося в живых. ( далі як в грі в зламаний телефон) -
- Произошло это тринадцатого января девятнадцатого года Мы на заводе ждали прихода «добровольцев», но думали наши отобются, так как завод виставил и свой партизанский отряд.
Однако в час дня офицеры окружили завод и дали тревожний гудок, чтобы выходили все. Но никто из рабочих решится на такой призыв. Тогда командир их отряда Ханыкин объявил, что будет собрание, на котором нам разъяснят, за что борется добровольческая армия.
Ми вышли, но нас обманули, окружили, и Ханыкин под угрозой расстрела каждого десятого потребовал, чтобы ми видали комиссаров и большевиков. Ми промолчали на это. Тогда офицери стали отсчитивать каждого десятого, брали за руки и выводили. Во время подсчета жребий «десятого» пал на Сердюка – многосемейного старого рабочего. Тогда рядом стоящий с ним подросток незаметно для белого командира обменялся местом со стариком и отправился на казнь. … Нас построили попарно. Привели к конюшне, скомандовали, чтобы мы становились к стене поближе и потеснее, чтобы пули не пропали зря. Они дали по нас три залпа и два залпа в лежачих. …они добивали раненых из наганов. … разрывными пулями … я жив остался… впереди меня еще один «покойник» как вскочит, да во все ноги. Это бил Иосип Щербаков. Лечил его врач Белинский… (і) еще двух бутылочников – Антона Тимофеевича Якусевича и Антона Матвеевича Белецкого. Все трое были тяжело ранены разрывными пулями, но стараниями медиков их жизнь была спасена. Тринадцать же погибли от рук белогвардейских карателей.
Опісля такого «правдивого» чтива можно тільки здогадуватись – скільки ж було випито оковитої, щоб так - ні не стріляти, а так «правдиво» викладати історичне минуле.
Далі буде.
Післямова.
Ответ на 13 - розстрыляних 5 - та частина. от kornienko
Авторський колектив краєзнавців в своїх пошуках ставить за меру відновити історичну справедливість і донести до сучасного покоління головну істину – свята боротьба за незалежність українського народу ні в які часи не припинялась. Змінювались часи, змінювались обставини, герої гинули передаючи наступному поколінню загально людські ідеї свободи і незалежності від будь яких чужинських асиміляторських потуг, за свою ідентичність і індивідуальність української нації.
Пам’ятаймо, в сучасному світі з розвинутою системою між державних зв’язків, пов’язаною транс національними корпораціями невпинно продовжується боротьба національних культур.
Складний період громадянської війни на теренах Російської імперії радянська історіографія неодмінно подає як боротьбу між білогвардійцями і червоноармійцями замовчуючи третю силу - український національно визвольний рух.
Так і конкретнім випадку - одного дня з минулого міста найбільш прихованою «радянським», а на справді колоніальним режимом є збройний спротив українських військ УНР в 1918 -1919 року більшовизму як одної з різновидностей фашизму, за омріяну незалежність на теренах Донеччини місцевим населенням.
Наявні історичні свідчення з минулого Донецького краю далеко не повні, робити висновки ще передчасно і все ж віриться невдовзі на зміну аматорам краєзнавцям прийдуть молоді вчені і фахове з державницьких засад відновлять історію.