Матіос показала нам "Націю"

22 травня у Донецьку Марія Матіос (хто не знає хай прочитає хоч "Солодку Дарусю", яку полюбляють навіть українофоби) презентувала донеччанам драму-реквієм за її твором "Нація".

Перед виставою представник обладміністрації подарував їй артемівську сіль. Марія призвала думати, познавати - хто ж ми є. Враження від цієї події (ми там були завдяки Товариству О.Тихого) не можливе передати. Під величний та спокійний живий спів (лемківсько-бойківський) кукли-мотанки були у кожного глядача в руках, ходили по сцені, носили, народжували, хоронили дітей, перетворювались в НКВС, УПА, але ж це все були ми.

Трупа івано-франківського академічного музично-драматичного театру була вражена теплим прийомом донеччан. М. Матіос: «У нас сьогодні свято. Ми нарешті подолали бар’єр , якого насправді не існує. І я дуже щаслива, що отут у Донецьку мені ніколи не було так спокійно ніж сьогодні в цій залі. Тому що коли ми говорили на своїх виставах у Чикаго, Черкасах, що ми поїдемо з «Нацією» у Донецьк, то нам аплодували десять хвилин! Сьогодні в День перепоховання Тараса Шевченко ми відкрили для себе Донеччину. Я абсолютно точно знаю, що немає таких шлагбаумів, які б не пускали правду життя, передану художнім словом».

До речі, влаштувати приїзд спектаклю до нас допоміг відомий борець з українським на Донбасі, нардеп Микола Левченко (що є просто неймовірним!). Коли він почув, що Марія Василівна щодо сприймання донецькою її публікою, цікавилася лише одним питанням — Які помідори в неї полетять печені або свіжі?, то сам все зробив, щоб ми дивилися це чудо.

А ось характерні відгуки наших земляків, що були на виставі: “Я в восторге от этого спектакля. Сама от себя не ожидала, но в конце не смогла сдержать слез. Действительно, искусство подобного рода способно если не объединить нашу разорванную на куски страну, то хотя бы сделать первые шаги на этом пути... Мне кажется мнение Матиос о Донецке вчера изменилось кардинально. У нее было выражение лица человека, пребывающего в шоке после спектакля. И это хорошо. Она писатель. Ее читают. И, я думаю, она обязательно расскажет о своих впечатлениях людям”.

З цікавинок треба додати, що на виставі була присутня дружина Президента В.Януковича, яку було представлено до спектаклю, а після также голосно від нею було подарено велику карзину квітів.

Марія Василівна сказала, що рада бачити стілько свідомих людей у Донецьку. Ми жартували, що тут зійшлися всі:)

Додам думку голови Товариство ім.О.Тихого Є.Шаповалова:

НАЦІЯ... У ДОНЕЦЬКУ... Про це можна багато говорити, обговорювати, казати, що ось нарешті йде зближення Сходу і Заходу... Але це не так... і ми забов"язані це визнати і відкрито казати про це. Матіос у своєму зверненні до глядячів у залі сказала, - вона рада, що весь зал так її зустрічає, що донеччани не мають проблеми несприняття галичанської культури і всього українського, Донбас не такий, як про нього говорять, який ореол він має... Ні, пані Маріє, такий. Всі люди-донбасівці, які підходять під Ваше визначення, на жаль, вмістилися у невеличкому залі драмтеатру... А за стінами є мільйонний Донецьк, який виставу назвав "бендеровской". Який збирався купками на бульварі Пушкіна дивитися на мою вишиванку, в якій я приїхав на виставу. Мабуть пошепки казали діточкам: он українець гуляє... Немає в Донецьку України. Ні в культурі, ні у відношеннях, ні у топоніміці, ні у головах донеччан. Спитайте, хто в Україні фашисти, і вам кожний перехожий у Донецьку скаже - "западяне"! Все це наслідки ідеології сучасної влади. Влади олігархічних кланів, однієї партії, однієї людини. А ось це, я вважаю, і є чистий фашизм!. Донеччина вже давно перетворена на територію рабів, з усіма процесами і наслідками цього явища. А рабам, щоб вони полюбили своїх одноплеменників з іншого кінця країни, потрібний наказ! Накажуть - полюблять! Але досі ще не наказали...