Крук крукові очей не видовбає

Где сейчас культурная общественность,
Вновь по кухням, вновь молчит?
А, сохранить хотите девственность
И оргазм получить! – Так не бывает.
Тимур Шаов

«...это и было странным - получив нокаут от задержания мэра на взятке, городское начальство вело себя как ни в чем не бывало. ...и.о. городского головы (Гомозов) не дает добро на это мероприятие (заседание общественного совета по вопросу коррупции) - С.Астахова» (Провинция №29 от 22.07.09г. В. Березин).

Від команди, яка освячувала будь-які дії колишнього голови, не почути і слова осуду. Чому? А тому, що хто з псами лягає, той з блохами встає. Тому що «навстоячки, навлежачки - заробляли сережечки». Адже, один гусак поля не витопче. І ще довго роженківські вуха стирчатимуть у багатьох рішеннях його спадкоємців.

22 липня проминула вікопомна дата. Два місяця минуло, як викрили Роженка. Згідно зі ст. 120 Кримінально-процесуального кодексу України: «Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців». Не в моїх правилах шпиняти здохлого осла. Досить і того, що в своїх статтях я неодноразово давав йому копняка. Тепер новина вже охолола. Хоча, хіба можна назвати новиною факт хабарництва, про який знали усі: «Напевно, мало хто вже сумнівається, що одним з основних хобі новітніх панів є малопристойне явище, відоме як «земельний дерибан». Звісно, що біля драного мішка жирні миші живуть» («Провинция» №17 від 29.04.2009р.).

Несподіванкою був сам арешт. Місто втратило непоганого бригадира сантехніків. Така посада була, як кажуть психологи, верхньою межею його компетентності.

Оборудки із землею взагалі хотіли спростити. А. Гомозов бідкався: «Несовершенная процедура мешает продаже ряда земельных участков. Городу просто необходимо подготовить упрощённое положение о проведении аукционов по продаже земельных участков, которое бы дало возможность проводить торги без специальной комиссии» («Провинция» №11 від 12.03.08р.).

Придивляючись до газети, де разом сфотографовані Роженко і Гомозов, згадується казка «Двое из ларца, одинаковы с лица». Здається, вони ось-ось урочисто проголосять: «Корупції — смертний бій!» Дивіться на них сьогодні, люди, бо завтра не дотовпитесь, адже одному з них вже відпала від рота цицька. Та й філософу від Турчиної Гомозову наприкінці вересня 65 років. Утім, заміна одного іншим не змінить ситуації. Повінь анітрохи не гірша й анітрохи не краща за пожежу. Розмови про переваги одного лиха над іншим позбавлені сенсу. Особливо, якщо у вас немає ані помпи, ані вогнегасника.

«Юрий Никифорович Роженко — первый руководитель города, профессионально выполняющий свою работу» — вихваляв голову секретар міської ради Анатолій Гомозов у газеті «Знамя индустрии» №8 від 31.01.08р. («Провинция»№13 від 26.03.2008р. «Клюєш з руки – відпрацьовуй корм»).

Вони усі вважали себе настільки неосудними, що не зважали на попередження, що на засіданні РНБО було доручено Генеральному прокуророві України: «організувати разом із Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, за участю Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель перевірки додержання земельного законодавства… в областях…, приділивши особливу увагу: виявленню фактів корупції посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при прийнятті рішень щодо надання земельних ділянок». («Провинция» №20 від 14.05.2008р. «Допались до землі, як Мартин до мила, не відірвеш»).

 «Уважаемые друзья, - обратился к присутствующим А. Гомозов, – все в этой жизни становится явным. Ни для кого не секрет, что сегодня некоторые наши исполнители работают по принципу «держи вора», потому что сами воры». Фамилии пока называть не будем…» («Провинция» №13 от 26.03.08г. «С коррупцией у нас проблем нет»). Можливо він мав на увазі купівлю задешево земельної ділянки на Ціолковського 56 («Провинция» №15 от 09.03.08г. «Гомозовым везде у нас дорога»).

Дехто стверджує, що нібито Роженко щось корисне робив для міста. Схаменіться, люди добрі! Йому було ніколи. Спробуйте керувати таким розгалуженим сімейним бізнесом – чи залишиться у вас час для чогось іншого? Адже відомо, що в один чобіт дві ноги не взуєш. А якщо випадково щось корисне у місті і відбулося, то тільки завдяки «правильній» відповіді виконавців на запитання: «А какая будет моя доля?» І це, не зважаючи на роженківську офіційну долю, яка складала третину (!) усього фонду зарплати управлінців (Провинция №5 від 04.02.09р. «Шоб ты жил на одну зарплату»).

І справа не тільки в хабарництві. Роженко використовував комунальний транспорт, приміщення, телефон, паливо, зарплатні кошти, робочий час і працівників апарату для власних оборудок. Міський бюджет теж потерпав. Газета «Остров» від 11.03.09р. повідомляла: «В Константиновке хотят установить памятник женщине. По информации горфинотдела, из программы «Здоровье нации» на это ушло 45 тыс. грн., а по сведениям издания, к этой сумме надо прибавить 20 тыс. грн. со спецсчета».

Кажуть, що він був незлою людиною. Сперечатись не стану. Він був таким сором’язливим, що коли йому приносили хабара, забивався у куток, длубав пальцем піч, і копирсав ніжкою підлогу, опустивши очі. Мабуть стидався, наче та сором’язлива дитина, що боялась подивитись, хто вона, хлопчик чи дівчинка.

Бог свідок, що я не зловтішаюсь, а спонукав владу працювати для людей: «Авторитет людині при владі не додається автоматично, одночасно з посадою. Повага до влади не набувається навіть важкою працею її представників. Авторитет і повага приходить разом із результатами, які покращують життя мешканців міста» («Провинция» №30 від 25.07.07р. «Иначе кто-то будет уволен»).

Кишенькові громадські організації, а їх у місті – 74, не використовували свої контрольні функції. «Роздача землі тишком-нишком від громади породжує дуже негативні наслідки для самої влади. Адже відомо, що будь-який колектив, виведений з-під контролю суспільства, розвивається за законами бандитської зграї. Візьмемо, як приклад, німецьку поліцію. Коли вона працює під контролем суспільства, вона є відомою у світі організацією, яка високопрофесійно і ефективно захищає закон. Коли ж вона одного разу була виведена з-під контролю суспільства, то майже миттєво перетворилася на гестапо — теж відому організацію, але із сумною славою і сумним кінцем. І прикладів таких безліч. («Провинция»№20 від 14.05.08р. «Допались до землі, як Мартин до мила, не відірвеш»).

Зіркова хвороба і безпринципність колишнього голови викликала відразу: «Уже стільки років місцева влада дивиться на себе в дзеркало, але вперто не помічає свого спотвореного обличчя. Навіть навпаки — відверто ним хизується. Ця картина водночас і смішна і трагічна. Придивимося й ми до цього непривабливого обличчя. Безпринципність у будь-яких питаннях — від політичної етики та моралі до питань соціальних, економічних та гуманітарних. Наш градоначальник спочатку був майже помаранчевим. Не зовсім, а так бліденько-помаранчевим. Він завжди встигав зручно вмоститись в тій партії, яка при владі. Але згодом вітер змінився, і отаман, враховуючи ситуацію, посинів — став голубим регіоналом. Пам’ятаєте оповідання «Хамелеон» А. П. Чехова: «Надень-ка, брат Елдырин, на меня пальто... Что-то ветром подуло...» («Провинция» №52 від 26.12.07р. «...С нашим атаманом не приходится тужить»).

Ніхто не зважав на слова поета І. Губермана: «Извечно всякий фаворит набить кубышку норовит, поскольку нынче — фаворит, а завтра — задница горит» («Провинция»№46 від 14.11.07р. «Ох, вы там добалуетесь!»).

Та й взагалі не може керувати містом «отаман», що не є патріотом своєї країни: «Не є таємницею, коли і з чиєї ласки і за які гроші вони потрапили до лику нагороджених» («Провинция»№28 від 09.07.08р. «Раби, подножки, грязь Москви...»)

Я намагався за тиждень до арешту відкрити очі Роженку: «А за що поважати вас, пане голово? Може за те, що ви заздалегідь наготовили труни для мешканців міста з дерев, які нещадно знищили? Цікаво, чи ви розумієте, що доведеться дивитися людям у вічі і відповідати перед ними за все. І дуже скоро. Щодо цього французький філософ Шарль-Луї Монтеск’є (1689-1755) - писав: «Сила влади посадовця має компенсуватись її короткочасністю» («Провинция» № 19 від 13.05.2009 р. «Про що Роженко не запитав у поляка»).

Влада нашого міста чомусь не вірить у неминучість розплати: «Прийшли до влади ті, які позбулись совісті, як видаленого апендиксу. Я вірю, що неминучий Закон Розплати змусить спокутувати свій гріх тих, хто перетворив Костянтинівку у сміттєзвалище, турбуючись лише про власні кишені. Не допоможуть їм ані гривні, ані долари, як не допомогли спійманому на гарячому в отриманні хабара заступникові голови міста. Цей Закон Розплати, як і завжди, зачепить і невинних – дітей їхніх і онуків.

А хабарницькі гроші за надання в оренду міської землі, за встановлення ларьків з продажу горілки, спалить інфляція.

Я вірю в цей Закон Розплати. Я вірю, що він наздожене цих сьогоднішніх ненаситних у нашому місті. Він дожене їх і за розкрадання міської землі, і за зомбування молоді гральним бізнесом. Він змусить пожалкувати за спиляною рощею біля п’ятої лікарні, і тих, хто пиляв, і тих, хто надав згоду на таке варварство. Він не залишить поза своєю увагою і депутатів, які служать не народу, а по-холуйськи новоявленому панку, і голосують за усі його забаганки, незважаючи на закон і потреби громади. І не сподівайтесь, люди, що вони колись наситяться. Вони будуть жерти доти, поки неминучий Закон Розплати не змусить їх луснути. І розлетяться їх вонючі тельбухи, і очиститься земля від їх поганого духу» («Провинция» № 5 від 04.02.2009 р. «Закон возмездия»).

Попереджали – не ламай тополю, бо зламаєш долю. Не дослухався. Звичайно, що тепер не до поросят свині, коли саму смалять. Зараз і радий би півник на весілля не йти, так за крило тягнуть.

ЯРОСЛАВ
[email protected]