І все ж таки ми їх провели, і все ж таки це було надзвичайно. Навіть такі люди, як син Олекси – Володимир Тихий, відома харківська правозахисниця, координатор «Школи миротворців» Наталка Зубар, радник міністра освіти, керівник Центру Національного Відродження з Києва Тарас Рондзістий, були в жюрі. Ще, ясна річ, - організатори читань керівники Товариства ім.О.Тихого Є.Шаповалов та Є.Фіалко.
А ще весною це здавалось неможливим. Особисте, коли знущалися та знищили пам’ятну стелу Тихому, що була встановлена у Олексієво-Дружківці. Учасники жюрі, разом з багатьма гостями читань після відвідань лісу скаменілих дерев (символічно – від пам’ятника природи до пам’ятника духу людському) побували біля школи в цьому селищі, де побачили залишки знищеної та нову відновлену стелу пам’яті Тихого.
Дружківський міський музей зберігає пам`ять Олекси Тихого
Потім весь загал читань зібрався у центральній бібліотеці ім.Л.Українки в Дружківці, де спочатку була зустріч по скайпу з дисидентом, побратимом Тихого та Стуса Василем Овсієнком («визивав дух» Василя Васильовича на своєму ноутбуці Є.Шаповалов). Як завжди дисидент показував свій арештантський одяг, як завжди дзвонив ключами від камер пермських таборів та говорив, що «цей дзвін дзвонить по тобі, молодь..».
На читаннях говорили про Тихого і сьогодення, бо як у своєму виступі сказав філософ Д.Білько: «На Майдані загинуло сто таких Тихих! Тисячі Тихих стояли там, тому що не хотіли прикидатися, не хотіли вдавати, а хотіли робити власну державу, не вдавати, а робити реформи, не вдавати, а йти до Європи. Тихого катували і вбили за це. І зараз це відбувається з нами отут і зараз…».
В конкурсній частині читань брали участь діти з Костянтинівки, Дружківки та Краматорська. Ніхто з них не залишився без подарунка, української книжки та чудових сувенірів. «Попри все, молода порость таки радує!» - сказала Н.Зубар, що надала ці подарунки.
Дуже ґрунтовною та цікавою була доповідь єдиного представника Костянтинівського району учня Новодимитрівського ліцею Данила Шулипи, він дослідив відношення молоді до Тихого, відкрив невідомі сторінки його робіт, зробив дуже влучне порівняння між двома в’язнями сумління – О.Тихим та Н.Савченко.
І хоча наш Данила не отримав призового місця, але й не пас останніх, тому організатори включили його до списку переможців читань, які у травні відвідають столицю та знову запалять свічу біля козацького хреста, під яким покоїться Олекса. Бо герої не вмирають!
В.Березін.
