Пройшло не так багато часу з моменту великої приватизації, яку було здійснено в 90-х роках. Результати сумні та очевидні — повна монополізація цілих галузей, економіка, в якій статки трьох найбагатших українців перевищують 6% ВВП, а 60% громадян перебувають за межею бідності.
Зараз ми всі вже маємо багато досвіду, що спростовує поширену мантру щодо того, ніби держава – поганий власник, а от приватна особа – власник ефективний. Озирніться навкруги – і ви побачите сотні, тисячі прикладів того, як «ефективні» приватні власники знищили виробництва на приватизованих об’єктах, вирізали на металобрухт обладнання, викинули сотні тисяч працівників на вулицю, а на місці заводів та фабрик, що складали основу промислового потенціалу України, у кращому випадку збудували торгівельно-розважальні центри та супермаркети, а у найгіршому – залишили руїни, що поросли бур’яном.
Аналізуючи фактори, що призвели до фактичного провалу приватизації, серед головних називають те, що процес було розпочато при відсутності необхідних інфраструктурних та макроекономічних передумов. В країні, говорять експерти, не було фондового ринку. Зупинимось на цьому детальніше. А зараз цей фондовий ринок існує?
Нагадаю, що Голова національної комісії з цінних паперів та фондового ринку заявив, що 90% цінних паперів – сміття. Так де фондовий ринок, що є супутником успішності?
Другою причиною того, що сором'язливі експерти-економісти називають невдачею, а ми з вами, погоджуючись з провідними вченими, – соціальною катастрофою, поштовхом для кардинального руйнування соціальної структури суспільства, було недостатнє правове забезпечення права власності. А хіба щось змінилось у державі? У нас зміцніло право захисту власності? З’явились чесні суди, непідкупні судді і завезли чесних правоохоронців? Третя причина – відсутність стабілізації в економіці. О, так. В знекровленій п’яти роками війни Україні, що втратила велику частину своєї території, в умовах щомісячного спаду виробництва, масової міграції працездатного населення, останнього місця за рівнем життя і першого за рівнем корупції про «стабілізацію» можуть розповідати лише кабмінівські слайди. Рівень стабілізації кожна родина вимірює свою мірою, і вона далека від яскравих слайдиків.
Підкреслюю, що завжди виступала за прискорення так званої малої приватизації, завдяки якої з’явився малий та середній бізнес, підприємництво та приватна ініціатива. Але я категорично проти економічної колонізації, яка стане неминучим наслідком планів уряду вчинити розпродаж великих, потужних підприємств. Підприємств, що мають стратегічне значення та значний економічний потенціал.
Перш ніж визнавати таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", як це пропонує прийнятий у першому читанні законопроект 1054-1, і виставляти на продаж флагман світової космічної галузі КБ «Південне», що забезпечує надходження в Україну контрактів щонайменше на 10 млрд. доларів, Нафтогаз, Південний машинобудівний завод, Укрхімтрансаміак (3 млрд. доходів до бюджету), морські порти, залізницю, лісгоспи та лісоволодіння, гідроелектростанції та ТЕС, Укренерго та Енергоатом, Кабмін зобов’язаний:
• призначити на керівництво державних підприємств та компаній досвідчених фахівців за принцом оцінки ключових показників ефективності ( KPI) їх діяльності, а не за принципом дружніх зв'язків, особистої відданості або рекомендацій партнерів та здійснювати щоквартальний аудит їх роботи;
• надати суспільству Стратегічний план організації управління державною власністю, що містить: приватизацію, підвищення якості управління державними активами без передачі їх у приватну власність та націоналізацію економічно значимих активів, стратегічних активів, що неефективно використовуються недержавними власниками;
• сформулювати мету і задачі приватизації, а також надати план використання коштів, отриманих від продажу активів, який має переконати громадян, що є власниками цих активів, в тому, що гроші не підуть на офшорні рахунки високопосадовців, а будуть спрямовані на підвищення добробуту українців та створення нових робочих місць;
• оприлюднити інвестиційні зобов’язання, які будуть накладені на покупців, зокрема у питаннях збереження виробництва та кількості нових робочих місць, що будуть створені додатково до вже існуючих, соціальних гарантій працівникам і суму очікуваних податкових надходжень від працюючих підприємств;
• представити план заходів, спрямованих на демонополізацію та забезпечення чесної конкуренції;
• визначити чіткий перелік об’єктів, які не будуть приватизовані за жодних умов.
При невиконанні цих простих цивілізаційних умов, на яких наполягає «Батьківщина», будь-які дії, спрямовані на розпродаж майна, що належить українському народові, будуть звичайним грабунком або приниженим дарунком від аборигенів поважним колонізаторам.
Колись герой Маргарет Митчелл Кларк Гейбл влучно сказав, що більшість людей чомусь ніяк не можуть зрозуміти, що на руйнуванні цивілізації можна заробити нітрохи не менше грошей, ніж на її створенні. Наша влада робить вигляд, що вона не розуміє і належить до цієї більшості. На відміну від інших, хто чекає саме на момент руйнування. А він настав.
Олександра Кужель
