Не будіть кума

Не будіть кума

Уривок з поеми "Потяг", Юрій Рибчинський (2002)

http://www.youtube.com/watch?v=ViBuT9o0xpQ

А в сусідньому купе
Кум, підвипивши, хропе.
Вже багато зим і літ
Я – на захід,
Він – на схід,
Він – в Казань,
А я – в Берлін,
Він – у Псков,
А я – у Відень –
В різні сторони ми їдем,
Хоч у нас вагон один.
Сниться кумові Європа –
Суміш церкви і секс-шопу,
Барселона і Женева,
У ліхтариках дерева,
Автостради, автобани,
«Мерседеси» і «Нісани» –

То все сон, а наяву
Кум мій їде «у Москву»,
Бо не може жити, бля,
Без Кремля і без рубля,
Без лубка і хохломи,
Соловків і Колими.
Брату старшому везе він
Анекдотики дешеві,
Сало, цукор, помідори,
Білу Церкву, Чорне море
І коштовні подарунки,
Танці, співи, візерунки,
І горілочку із перцем,
І своє хохляцьке серце,
Свою дружбу непохитну
І любов свою блакитну.
І тому йому до дупи
Наші фракції і групи
З незалежністю своєю,
З боротьбою за ідею,
І з живописом модерним,
І з правописом химерним,
І з ментальністю Тараса –
Кум живе за іншим часом,
На годиннику у нього –
Час московський.
І дорогу
Вибрав він собі на схід
В поїзді, що йде на захід.

І будить його не слід.
Хай проспиться, бідолаха.

Comments

Мимо ристалищ, капищ,
мимо храмов и баров,
мимо шикарных кладбищ,
мимо больших базаров,
мира и горя мимо,
мимо Мекки и Рима,
синим солнцем палимы,
идут по земле пилигримы.
Увечны они, горбаты,
голодны, полуодеты,
глаза их полны заката,
сердца их полны рассвета.
За ними ноют пустыни,
вспыхивают зарницы,
звезды встают над ними,
и хрипло кричат им птицы:
что мир останется прежним,
да, останется прежним,
ослепительно снежным
и сомнительно нежным,
мир останется лживым,
мир останется вечным,
может быть, постижимым,
но все-таки бесконечным.
И, значит, не будет толка
от веры в себя да в Бога.
...И, значит, остались только
иллюзия и дорога.
И быть над землей закатам,
и быть над землей рассветам.
Удобрить ее солдатам.
Одобрить ее поэтам.

И. Бродский (1958)