Не будіть кума

Уривок з поеми "Потяг", Юрій Рибчинський (2002)

http://www.youtube.com/watch?v=ViBuT9o0xpQ

А в сусідньому купе

Кум, підвипивши, хропе.

Вже багато зим і літ

Я – на захід,

Він – на схід,

Він – в Казань,

А я – в Берлін,

Він – у Псков,

А я – у Відень –

В різні сторони ми їдем,

Хоч у нас вагон один.

Сниться кумові Європа –

Суміш церкви і секс-шопу,

Барселона і Женева,

У ліхтариках дерева,

Автостради, автобани,

«Мерседеси» і «Нісани» –

То все сон, а наяву

Кум мій їде «у Москву»,

Бо не може жити, бля,

Без Кремля і без рубля,

Без лубка і хохломи,

Соловків і Колими.

Брату старшому везе він

Анекдотики дешеві,

Сало, цукор, помідори,

Білу Церкву, Чорне море

І коштовні подарунки,

Танці, співи, візерунки,

І горілочку із перцем,

І своє хохляцьке серце,

Свою дружбу непохитну

І любов свою блакитну.

І тому йому до дупи

Наші фракції і групи

З незалежністю своєю,

З боротьбою за ідею,

І з живописом модерним,

І з правописом химерним,

І з ментальністю Тараса –

Кум живе за іншим часом,

На годиннику у нього –

Час московський.

І дорогу

Вибрав він собі на схід

В поїзді, що йде на захід.

І будить його не слід.

Хай проспиться, бідолаха.