Василь - сніги, сніги
Вже сніг пускається в вікні
понад дроти і огорожу.
Німіє серце, повне дрожу,
невже повік не переможу
цей вік, цей час, цей вид, ці дні.
На білій, ніби мрець, стіні
ще світло сіється ліхтарне
і вітер подимає марне.
Яке ж, мій Боже, незугарне
життя в тюремній маячні
на чужаниці чужині.
- 5 просмотров
Comments
Так, після знайомством з
Так, після знайомством з творчистю Стуса, історією ОУН, УПА я сприймаю сніги, як нагадування про небезпеку. Наш народ карався снігами... На російських сайтах, коли заходить мова про Україну і українців, окрім багаточисельних матюків і прокльонів звучить теза про те, що не Москва, так Польща, але північний сусід - єдиновірний (!). Про волю анітелень, тільки про те, де українцю було краще у рабстві... Бо самі раби і іншого існування не уявляють.
Дякую Володимире Борисовичу за згадку про Стуса.
І за вірші і за пісню.
Один коментатор, з ніком Mr у 2008 р., на мою статтю про В.Стуса, писав: «А то что сделали со Стусом - я бы лично сделал бы тоже самое, если бы был у руля страны. Империя должна быть сильной и единой, а людям поднимающим бунт полагается рубить головы - это нормально».
Цікаво, що таке писалося не з примусу, а добровільно і тому удвічі огидніше.
Може варто було йому згадати, що імперії це не допомогло. З такими міркуваннями виглядає звичайнісіньке комуняцьке мурло. Ненависть до усього українського, яку вони пропагують, спалить насамперед цих українофобів. Від їх діяльності залишиться лише послід, а не слід.