8 листопада 2006 року вийшов Указ Президента України № 937/2006 “Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод”. В ньому “за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод” серед сорока двох живих та померлих правозахисників Президент нагородив орденом «За мужність» І ступеня уродженця села Їжівка Констянтинiвського району Олексія Івановича Тихого (посмертно).
Виступаючи на урочистостях, Президент від імені Українського народу і держави засвідчив найглибшу шану і вдячність членам Групи. «Саме вони заклали першу цеглину розбудови в Україні громадянського суспільства. Вони були першими, хто свободу людини і громадянина поставив в рівень зі свободою народу, а їхнє право – вище права держави», – сказав В. Ющенко.
Президент відзначив три світоглядні дії Української Гельсінкської Спілки (УГС). Це просвітництво і відродження української державності, виклик комуністичній тоталітарній системі та збереження глибокої демократичної традиції українства. «Українська Гельсінкська Спілка вивела боротьбу українського народу проти тоталітаризму у контекст світового демократичного процесу», – відзначив В. Ющенко.
Спілка дала старт сучасному політичному руху в Україні, відзначив В. Ющенко. Саме там брали свій початок нові політичні рухи — Народний Рух України, Українська Республіканська партія, Демократична партія України.
«Сьогоднішні державні нагороди за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України – це знак того, що Держава пам’ятає про своїх героїв і прагне належно відзначити ваш подвиг, зроблений в ім’я нинішніх і майбутніх поколінь», – сказав Президент.
Члени УГС та їхні родичі відвідали на Байковому кладовищі могили учасників спилки, яки загинули у таборі особливого режиму ВС-389/36 (селище Кучино Чусовського р-ну Пермської обл.): Олекса Тихий 5 травня 1984, Юрій Литвин 4 вересня 1984, Валерій Марченко 7 жовтня 1984 і Василь Стус 4 вересня 1985.
Але історія УГС почалася з прикінцевого акту Наради з безпеки та співпраці в Європі (НБСЄ), підписаного після тривалих зволікань 1 серпня 1975 року в столиці Фінляндії главами всіх держав Європи (крім Албанії), а також США та Канади, який прирівнювався до національного законодавства, а тому відкрив юридичні можливості легально і цілком законно боротися з порушеннями прав людини, опираючись на внутрішнє і міжнародне право. Першими це збагнули московські правозахисники і створили 12 травня 1976 року Московську громадську групу сприяння виконанню гельсінкських угод. Другою, за ініціативою письменника і філософа Миколи Руденка, ґенерала Петра Григоренка (Москва), громадської діячки Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка (Чернігів), 9 листопада 1976 року була створена УГС. Її членами-засновниками стали також мікробіолог Ніна Строката-Караванська (м. Таруса Калузької обл.), інженер Мирослав Маринович, історик Микола Матусевич, учитель Олекса Тихий (Донецька обл., Констянтинiвський р-н), юрист Іван Кандиба (м. Пустомити на Львівщині). Вони підписали Декларацію про її створення та Меморандум №1.
Олексій Iванович Тихий завжди називав себе вихідцем з Донеччини та Констянтинiвського району. У Дружківському міському художньому музеї створена кімната нашого видатного земляка, де можна побачити багато особистих речей Олекси, книги та побутові предмети з його рідної хати у Їжiвцi. 27 січня 2007 року Тихому виконалися би 80 років iз дня народження. Виходячи з Указу Президента, є сподівання, що цю дату буде відзначено керівництвом Констянтинiвського району. Бо, як говорив сам Олекса, - “Істина завжди перемагає. Правда, іноді після смерті”
Виступаючи на урочистостях, Президент від імені Українського народу і держави засвідчив найглибшу шану і вдячність членам Групи. «Саме вони заклали першу цеглину розбудови в Україні громадянського суспільства. Вони були першими, хто свободу людини і громадянина поставив в рівень зі свободою народу, а їхнє право – вище права держави», – сказав В. Ющенко.
Президент відзначив три світоглядні дії Української Гельсінкської Спілки (УГС). Це просвітництво і відродження української державності, виклик комуністичній тоталітарній системі та збереження глибокої демократичної традиції українства. «Українська Гельсінкська Спілка вивела боротьбу українського народу проти тоталітаризму у контекст світового демократичного процесу», – відзначив В. Ющенко.
Спілка дала старт сучасному політичному руху в Україні, відзначив В. Ющенко. Саме там брали свій початок нові політичні рухи — Народний Рух України, Українська Республіканська партія, Демократична партія України.
«Сьогоднішні державні нагороди за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України – це знак того, що Держава пам’ятає про своїх героїв і прагне належно відзначити ваш подвиг, зроблений в ім’я нинішніх і майбутніх поколінь», – сказав Президент.
Члени УГС та їхні родичі відвідали на Байковому кладовищі могили учасників спилки, яки загинули у таборі особливого режиму ВС-389/36 (селище Кучино Чусовського р-ну Пермської обл.): Олекса Тихий 5 травня 1984, Юрій Литвин 4 вересня 1984, Валерій Марченко 7 жовтня 1984 і Василь Стус 4 вересня 1985.
Але історія УГС почалася з прикінцевого акту Наради з безпеки та співпраці в Європі (НБСЄ), підписаного після тривалих зволікань 1 серпня 1975 року в столиці Фінляндії главами всіх держав Європи (крім Албанії), а також США та Канади, який прирівнювався до національного законодавства, а тому відкрив юридичні можливості легально і цілком законно боротися з порушеннями прав людини, опираючись на внутрішнє і міжнародне право. Першими це збагнули московські правозахисники і створили 12 травня 1976 року Московську громадську групу сприяння виконанню гельсінкських угод. Другою, за ініціативою письменника і філософа Миколи Руденка, ґенерала Петра Григоренка (Москва), громадської діячки Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка (Чернігів), 9 листопада 1976 року була створена УГС. Її членами-засновниками стали також мікробіолог Ніна Строката-Караванська (м. Таруса Калузької обл.), інженер Мирослав Маринович, історик Микола Матусевич, учитель Олекса Тихий (Донецька обл., Констянтинiвський р-н), юрист Іван Кандиба (м. Пустомити на Львівщині). Вони підписали Декларацію про її створення та Меморандум №1.
Олексій Iванович Тихий завжди називав себе вихідцем з Донеччини та Констянтинiвського району. У Дружківському міському художньому музеї створена кімната нашого видатного земляка, де можна побачити багато особистих речей Олекси, книги та побутові предмети з його рідної хати у Їжiвцi. 27 січня 2007 року Тихому виконалися би 80 років iз дня народження. Виходячи з Указу Президента, є сподівання, що цю дату буде відзначено керівництвом Констянтинiвського району. Бо, як говорив сам Олекса, - “Істина завжди перемагає. Правда, іноді після смерті”
В. Березiн.
Comments
мрак
его потомки живут в его светлом будующем
Дубина!!! Твой
Дубина!!! Твой сарказм нахер не актуален! Он уже умер, а память о нем еще жива....... Если тебе не важна собственная история , знач. ты........! дА Я МОЛИТСЯ ГОТОВ НА ПОДОБНЫЕ ЛИЧНОСТИ. оН БЫЛ ПРЕДАН СВОЕЙ ИДЕЕ! А кто он, Гитлер Или Сталин( Ющенко или Янукович), не важно.. И ваще: " Блажен, кто видел этот мир, в его минуты роковые..." А он был всему этому свидетель! СВЕТЛАЯ ПАМЯТЬ!!!
Я в захваті!
Я в захваті! Басаков, тебе до этого человека далеко. Істина завжди перемагає. Героям слава.
2 Томаs
Ты, видимо, читал статью через строку. Память о нём жива не потому, что Он подобен гитлеру или сталину, а потому что противопоставил Идею Приоритета Личности обязанности (человека - винтика) - Системе.
А если ты, Ты Лично, готов умереть в газовой камере или на Беломорканале, неважно, за кого, лишь бы у него была "И"дея - тогда - Молись!!!