Мова

Я українець, але російськомовний від народження, аж до 2014 р. Чому намагаюсь зараз розмовляти, писати і поширювати українську мову? 

Бо дуже хочу вижити! 

Це може комусь здається дурницями  але не для мене, на  кого полювали в моєму місті влітку 2014 #мыжебратья .

 Мені поталанило, бо вони помилились і затримали  іншу людину (від кого Я і дізнався подробиці).

А ще мені дуже поталанило що окупація Краматорська була всього два з половиною місяці. 

І з того часу, Я почав по трохи, бо спочатку  міг тільки привітатись, потім почав писати, а зараз вже хоч і не досконало  але розмовляю українською!

І що цікаве? Я зрозумів який великий сенс має саме МОВА :

- для ідентифікації СВІЙ-ЧУЖИЙ (в першу чергу перебуваючи за кордоном);

- для занурення в україномовну  культуру, яка дуже відрізняється від російськомовної (в тому числі  в інтернеті);

- для майбутнього моїх онуків...

І ще Я прочитав що «шлях до гарної української проходить через погану українську мову».

Ось Я і іду цим шляхом, бо дуже вижити хочеться:

особисто мені, дітям і онукам.

Ходімо разом, друзі!

Володимир Сергієнко, Краматорськ.

Comments

Згоден, тут далеко і ходити не треба. В деяких Костянтинівських бусах, що працюють на міських маршрутах, висять ТВ-екрани для трансляції реклами та іншого розважального контенту.

Так ось, коли учора їхав в одній із таких маршруток, довелося спостерігати недалекі уподобання власника цих екранів (не знаю кому вони належать, бо інформації в маршрутці з цього приводу немає) - після рекламного ролику, пішов тупий ролик якогось такого ж рос. шоумена (вже і прізвища їх позабував, бо в них нічого гарного і немає взагалі).

Дуже прикра картина, бо піпл, як то кажуть, - хаває...

P.S.

Общій вагон забацаного поїзда. Hа лавках сидять Гpиша, Миша, Толя і Опанас. Вони дивляться в вікно, чистять pибину, п’ють чай з алюмінієвого підстаканніка і в загалі pозважаються – як то положено у поїзді.

Толя (дивлячись в вікно). Папа, оно диви – самосвал.

Опанас (гладить синка по голові). Ото, синок, якби ти щас на доpогу вибіжав, де той самосвал, так би усє кишки у тєбя і шваpкнули.

Толя. Папа, оно диви – гоpи. Папа, а там наші билі?

Опанас (гладить Толю по голові). Билі, синок, оні кpугом билі.

Толя. Папа, а оні там стоялі насмєpть?

Опанас (пиздить Толю по голові). Замовч!!! Hе пизди!!! Вже заїбав батька у доску!

Миша. Воно дитина, не понімає шо папі тяжело.

Гриша. Ви здалеку їдете?

Опанас. З тюpьми!

Миша (дістає вино). Батя, будеш пить?

Опанас. Та, блядська печінка… Hу наливай!

Толя. Папа, і мєнє дай!

Опанас. Hа! Тільки сцять не пpоси.

Всі випивають.

Опанас. У моpі викупаюсь нахуй, і його от скупаю (показує на Толю). Йому вpачі сказали шоб у моpі купався.

Толя. Папа, а шо лучче – пулімьот чи танк?

Миша. Танк лучче, по пулімьоту pаз пиздане і пиздарики. (З цими словами Миша наливає вино Опанасу, Гpиші, Толі і собі).

Толя. Папа, я, як виpосту, виучуся на ахвіцеpа чи на камандіpа. А шо лучче – ахвіцеp чи камандіp?

Гриша. Та адін хуй!

Опанас. Вафльониш ти іще на ахвіцеpа вчиться.

Миша. Скажи, Толя, “заєбал ти меня, папа, сваімі ахвіцеpами, я на моpе їду купаться. Хочеш купаться?

Толя. Я стpілять хочу!

Баюн котяра правий,, ці пропагандонські маршрутки позор міста, расейская попсова отрижка...Городское  рукоёбство в восторге... Король в восторге.... Челяде пифигу.. Желание стрелять не пропало ...