Спробуємо порівняти. Частина 2

Як не порівнюй дві монархії на зламі віків і епох (та двох монархів Миколу ІІ та Леопольда ІІ — російського і бельгійського) - треба визнати, бельгійцям дуже пофартило.

По-перше, Леопольд був хоча і ласий до грошей, безпринципний у засобах свого власного збагачення, та він дурнем не був.

Бельгійський король — єдиний європейський монарх, який додумався до створення свого власного, приватного, а не своєї держави, величезного колоніального володіння — Вільної держави Конго. Мозок, орієнтований на своє власне збагачення, але мозок непересічного капіталістичного злодія.

Роки правління Леопольда співпали з роками надпотужного зростання німецької економічної потуги. Зростання німецької економіки переконувало пруську верхівку — майбутня європейська війна буде переможною.

Але треба відзначити, що бельгійська економіка в кінці ХІХ сторіччя — на початку ХХ була найефективнішою у світі по своїм показникам. Вона набагато переважала не за абсолютними показниками, а за показниками на душу населення, за показниками ефективності, не тільки США, Великобританію, Бельгія переважала навіть Німеччину. Леопольд ІІ нещадно критикувався бельгійською та світовою пресою. Але чи можемо ми з нашим “післязнанням” ХХІ сторіччя в усьому довіряти ліберальному та соціал-демократичному тренду світової преси тих часів?

У 1894 році до нас прийшов найбільш сильний, найбільш ефективний капіталізм у світі. Капіталізм без політичних амбіцій. Без мілітарних зазіхань. Монархія, але соціальна. Країна у розквіті мистецтва.

Ми розказуємо про тренд до війни на початку ХХ сторіччя насамперед Німеччини. До чого тут Бельгія? Але її стратегічне положення було таким, що саме на її теренах і тільки там повинна була бути розіграна генеральна битва. Нейтралітет Бельгії гарантувала Британська Імперія. Саме порушення нейтралітету стало формальною причиною втручання в європейську війну Англії і в 1914, і в 1939 роках (порушення нейтралітету Польщі). Нейтралітет Бельгії Гітлер порушив 10 травня 1940 року.

І в 1914, і в 1940 роках миролюбна Бельгія як могла намагалася уникнути війни. Але іншого ефективного шляху, ніж використати її територію для нападу на Францію, в агресора просто не було. В 1940 році німці ефективно проломили бельгійський сектор “лінії Мажино”. Лінія Мажино коштувала бельгійському народові 250 млн франків і зжерла значну частину бельгійського оборонного бюджету у переддень війни. Лінія Мажино мусила на думку військового керівництва зіграти вирішальну роль у національній обороні Бельгії та Франції, насправді виявилася мильною бульбашкою. Найпотужніша у світі фортеця Ебен-Емаель була захоплена за 30 годин коштом 55 загиблих німецьких вояків.

Надзвичайну жадібність Леопольда вирішили використати у своїх планах підготовки до першої світової війни німці. У 1904 році німецький кайзер Вільгельм запропонував Леопольду відродити середньовічну Бургундію на теренах Бельгії та північної Франції. Леопольд мав неабиякий набір гріхів, але обдурити себе він не дав. Спочатку Леопольд спробував перевести розмову на жарт, потім відповів Вільгельму, що парламент та міністри ніколи не підтримають такі проекти. Це викликало гнів та погрози німецького кайзера: «Я не дозволю грати зі мною. То й, хто в майбутній європейській війні буде не зі мною, той буде проти мене».

Хоча Леопольд не дав німцям ніяких зобов´язань у майбутній війні, німці вважали, що Леопольд не зможе відмовитись від 2 мільйонів фунтів стерлінгів. Цю суму мали виплатити переможені у війні французи. Неясно, як повівся б Леопольд у майбутній війні, але він вмирає в 1908 році. Невдалого, найпопулярного короля заміщає фігура великого державного діяча, короля Альберта І.

Альберт I — король Бельгии

Це стає ще однією відмінністю між Бельгією та Російською Імперією.

У бельгійській громадській свідомості наступає злам. Любов та повага до королівської династії зростають.

Нагадаю, що влітку 1941 року, після нападу гітлеровської Німеччини на СРСР в окупованій німцями Бельгії проходить величезна облава на лівих активістів. Серед затриманих майбутній голова комуністичної партії Жюльєн Лао. Його утримують у концлагері Ноєнґаммен. Влітку 1944 року його переведено до табору Маутхаузен в Австрії. Це табір смерті, де умови перебування такі, що є нічим іншим, ніж ходою наввипередки зі смертю. Але Лао, хоч і дуже слабий, виживає і у 1945 році повертається до Бельгії. Відновившись, він повертається до політичної діяльності. У тому ж 1945 році очолює бельгійську комуністичну партію. Організовує демонстрації проти повернення короля Леопольда ІІІ, який відмовляється від трону на користь свого сина Боудевейна. Під час виголошення присяги перед бельгійським народом раптом лунає вигук: “Vive la Republique!” Достеменно невідомо, чи саме Лао це вигукнув, але в очах бельгійських роялістів провина лежить на ньому. 18 серпня 1950 року його розстріляли невідомі на порозі його будинку у Льєжі.
Шанобливе ставлення до королівської родини зберігається до наших часів.

Політика Альберта І стає крахом для планів німецького кайзера на утримання Бельгії від військового спротиву на самому початку першої світової війни.

Для Бельгії у Великій війні Альберт І відіграв приблизно ту ж саму роль, що Сталін, Черчіль та Рузвельт для своїх країн у другій світовій війні. В 1914 році німці вважали, що бельгійці не зважаться на збройний спротив німецькому наступу на Париж. Саме на полях Північної Франції, а це історичні землі Фландрії, як і терени Бельгії, буде вирішена доля першої світової війни.

Альберт не був народжений для престолу, а тому до 16 років його не готували до державного управління. Альберт сформувався як повна протилежність до свого дядька Леопольда ІІ. Альберт захоплювався спортом, особливо верховою їздою і альпінізмом, природними науками і літературою. Для Альберта нормою було прочитувати  по дві книги в день на самі різні теми: авіація, іудаїзм, військова справа, медицина і т.п. Крім того, він навчився водити мотоцикл і пілотувати літак.

Він з однаковою старанністю вивчав бельгійську армію, вугільні шахти Шарлеруа або «Червону країну» валлонів. «Коли король говорить, здається, що він збирається щось будувати», — сказав якось один з його міністрів.

Альберт одразу, як тільки став монархом, зрозумів небезпеку невідворотного німецького нападу. Оскільки за бельгійською конституцією король ставав головнокомандувачем тільки під час війни, то він не міг в мирний час своїми побоюваннями або ідеями вплинути достатньо серйозно на Генеральний штаб. Навчання і озброєння бельгійської армії були вкрай недостатніми, вогнева підготовка низькою: запаси боєприпасів дозволяли проводити стрільби всього два рази в тиждень з розрахунку по одному пострілу на людину. Обов’язкова військова повинність, введена лише в 1913 році, зробила армію ще більш непопулярною серед миролюбних народних мас. За ініціативою короля у 1910 році було створено генеральний штаб. У 1913 році кадрову армію було збільшено з 13 тисяч до 33 тисяч вояків. Незважаючи на сильний спротив парламенту, Альберт вимагав збільшення витрат на спорудження оборонних споруд на німецькому напрямку.

У 1910 році під час візиту до Німеччини Альберт почув від Вільгельма: «Війна з Францією наближається, на цей раз ми повинні покінчити з цим раз і назавжди, вашій величності важко уявити, яким нестримним ентузіазмом буде охоплена Німеччина у вирішальний день». Кайзер стверджував, що: «Німецька армія непереможна, ніщо не може протистояти натиску тевтонців, жахливі руйнування відзначать їх шлях, їхня перемога не викликає сумнівів». Альберт негайно через посла Французької республіки у Берліні інформував президента Франції про німецьку загрозу.

2 серпня 1914 року король Альберт відхилив німецький ультиматум. «За кого він приймає мене?» — вигукнув король Альберт, давши волю гніву вперше з моменту початку кризи. Прийнявши на себе верховне командування, він відразу ж наказав підірвати мости через Маас у Льєжа, а також залізничні тунелі і мости на кордоні з Люксембургом. Він усе ще не направляв Англії і Франції прохання про допомогу і пропозицію військового союзу. Альберт витримав паузу і всьому світові стало ясно, що Німеччина військовим вторгненням порушила бельгійський нейтралітет. Для всього світу Німецька Імперія стала агресором. Така тонка політика набула для маленької Бельгії величезну підтримку в усьому світі.

Протягом всієї Першої Світової війни Альберт командував бельгійською армією, яка чинила впертий опір німецьким окупаційним військам і дала можливість Англії і Франції більш ретельно підготуватися до Битви на Марні. В кінці війни Альберт зі своєю армією вже звільняв територію країни від окупантів і увійшов у Брюссель як герой.

Король Альберт І став надзвичайно популярною у світі людиною, яка уособлювала героїзм незламного бельгійського народу у його спротиві німецькій агресії.

В 1915 році у жахливі як для бельгійського народу, так і для народу України, народу Росії дні саме Костянтинівка отримала від одного з бельгійських журналістів назву: «Konstantinovka, la petite capitale belge»:

«...ми прибуваємо до Костянтинівки, маленької бельгійської столиці (Konstantinovka, la petite capitale belge), з діючими підприємствами: Донецьким залізопрокатним, Донецькими скляним і Дзеркальним заводами на півдні Росії, трьома досить успішними бельгійськими компаніями. Добре спроектовані, добре побудовані, добре налагоджені, добре керовані, бізнесові справи цих трьох підприємств знаходяться у відмінній формі. Скляному заводу, який вже відновив пляшкове виробництво, довелося значно скоротити діяльність цього підрозділу з моменту впровадження державної монополії на горілчані напої на початку війни; проте поруч розвивався підрозділ хімічних продуктів того ж АТ, тож ми говоримо про розширення хімічного виробництва за для того, щоб справитися з напливом замовлень.

Філантропія тут знайшла переконаних послідовників. Карантинний шпиталь на станції для хворих був організований спільно трьома компаніями і жінки директорів бельгійських заводів активно зайнялися його роботою і зборами коштів на користь жертвам війни».

Всю першу світову війну в Костянтинівці перебувала чисельна бельгійська громада, яка багато зробила для зростання військового потенціалу Росії.

Факт співчуття до постраждалого народу Бельгії приводить «Журнал засідань Катеринославських Губернських Зборів чергової сесії 1914 року (З 19 до 28 січня 1915 року), Катеринослав 1915: «У великій європейській війні деякі народи особливо сильно постраждали від нашестя загального їм та нам ворога — австро-німецьких військ. Перші жахи ворожого вторгнення пережила героїчна Бельгія, яка затримала му­жністю і хоробрістю своего народа німецькі полчища, які намагалися швидко розгромити Францію для того, щоби всіма силами накинутися потім на Росію.

За захист своєї незалежності Бельгія поплатилася сотнями тисяч життів, розгромом і спаленням своїх кращих міст, руйнуванням народного господарства на довгі роки, голодом і холодом населення та тяжкими днями німецького панування, яке пов‘язане з жорстокістю и насиллям».

Вважаючи, тим часом, таку допомогу недостатньою, Управа має честь запропонувати Зібранню надати допомогу більш широку і не тільки Польщі, але і народам Бельгії, Сербії і Чорногорії, а також населенню Галичини. У цих цілях необхідно внести в кошторис 1915 року такі суми витрат по наданню допомоги населенню:

Царства Польського и Галичини - 15000 руб.
Сербії - 5000 руб.
Чорногорії - 2000 руб.
Бельгії - 2000
Всього - 24000 руб.
Голова Управи К. Фонъ-Гесберг.
Н. Бурмейстер.
Члены Управы:  Н. Полешко. В. Яковлево.

І.Бредіхін

Частина перша.

Далі буде.