17 лютого, напередодні сьомих роковин розстрілів на Майдані та перемоги Революції гідності, Верховна Рада майже конституційною більшістю (295 голосів «за») ухвалила постанову, що визначає: «Революція гідності – один з ключових моментів українського державотворення та виразник національної ідеї свободи…».
Тобто, всі питання закриті. Небесна Сотня — наша національна святиня, яка стоїть в одному ряду від запорожців до кіборгів, що йшли на смерть заради нашої держави. Навіть раніше – від апостола Андрія Первозванного. Може у наших ворогів і є якісь питання до одного з наших святих. Тоді нехай читають «Повість минулих літ», де чітко вказано: «Дніпро впадає у Понтійське море… Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра...».
Свобода, здобута кров’ю
Минулий тиждень в нашій громаді став відзнакою тієї пошани, яку ми всі надаємо подвигу Героїв, що загинули на Майдані.
До Центральної бібліотеки запросили учасників Майданів, в’язнів гіркінських катівень Я.Маланчука та А.Попіка (він також учасник АТО), І.Гаврюченка (всі – ВО «Свобода»). Було проведено бібліотечний NON-STOP «Книжки написані кров’ю». Я.Маланчук подарував книги від відомої письменниці, також активістки ВО «Свобода», О.Тебешевській, серед яких спогади вояків УПА, роман з історії Галичини 1939-1940 рр. та інші.
Краєзнавчий музей також «не пас задніх» — провів для школярів 2-ї та 5-ї шкіл композицію: «Героям Небесної Сотні присвячується: поетичне слово про Майдан». На ній виступили: відомий політичний діяч, поет Майдану М.Джміль; учасники костянтинівських Майданів, священик, капелан української греко-католицької церкви отець Віталій; доброволець, учасник битви під Іловайськом, член ВО «Свобода», той, хто у 1991 році підняв державний прапор над Костянтинівкою, І.Резенко; поет, який зробив фотосвідчення київського Майдану, М.Мілян та його колега по літоб’єднанню «Дзеркало» А.Сущев.
Цього року цікаво провели ці заходи у школах. Нас запросили до гостинної кіно-зали «Дев’яточка» у ЗОШ №9. Тут відбулася скайп-зустріч з ініціаторами першого Донецького майдану Є.Насадюком, Максимом Касьяновим, Любов’ю Раковицей.
Євген Насадюк: «Я не вважаю себе героєм, я звичайна людина. Просто ми тоді зрозуміли, що від нас залежить, яке буде наше життя…».
А.Данильченко, організатор зустрічі, педагог ЗОШ №9: «Всі, хто були на Майдані, – всі герої. Не тільки Небесна Сотня. Всі учасники Майданів, які живуть серед нас, потребують подяки. І їм треба надавати можливість спілкуватися з дітьми, щоб вони розуміли Майдан, за що вбивали людей...».
Бій продовжується
Але на самий День Небесної Сотні, 20 лютого, було головне — нарешті, вперше за 7 років, наші земляки, учасники місцевих та Київського Майданів були запрошені та приймали безпосередню участь у мітингах та молебнях — біля пам’ятного знаку всім, хто загинув за Незалежність України у сквері афганців, а також на площі біля нашого головного палацу. За це треба подякувати учасникам АТО/ООС, які все це організували. Також вони за допомогою міської влади направили автобус з нашими майданівцями та учасниками АТО на спектакль обласного драмтеатру по Майдану до Краматорська.
Ми приводимо основні тези тих, хто виступав:
Отець Костянтин, обласний благочинний Донецької Єпархії ПЦУ: «Ми повинні завжди молитися за Небесну Сотню і всіх тих, хто віддав своє життя, захищаючи нас… Вони виконали заповідь Господню щодо любові до ближніх, до своєї землі і до Бога. Так як Господь дав нам цю землю, щоб ми любили її та захищали…».
Олег Азаров, костянтинівський міський голова: «Ми сьогодні вшановуємо пам'ять героїв Небесної Сотні. Ці події суттєво змінили хід новітньої історії нашої держави. Вони змінили всіх нас. Хто б як не ставився до подій на Майдані, але всі згодні з одним: прості люди прагнули одного – найкращої долі своїх родин та родин всієї України. Отже і ми всі прагнемо миру, спокою, квітучої, міцної, незалежної України. Хай вогонь пам’яті палає не тільки в лампадках, але і в наших серцях…».
Олександр Меланченко, політичний діяч, підприємець: «Майдан на сьогодні не закінчився. Тому що Майдан – це вся Україна, і поки її частина окупована, — він продовжується. Це старе минуле захопило Крим, частку Донеччини і намагається повернути все назад. Але цього не вдасться і ми будемо новою Україною, що повстала під час Майдану…».
Лілія Мірошниченко, голова Громадської ради: «На жаль, я побачила, що на стенді біля Палацу культури, присвяченому Небесній Сотні, немає Героя України Володимира Рибака... Я була з ним гарно знайома. Це б'є по живому. Ми повинні розуміти, що такі, як Рибак, — це те, що нас об'єднує! ».
Ярослав Маланчук, ВО «Свобода»: «Ми були в Донецьку та Києві періодично. З Дмитром Чернявським були часто поряд. Його вбили підло.
Як і Рибака. Вони не боялися. Як і Небесна Сотня, яка йшла на кулі з дерев’яними щитами».
Микола Сєров, ВО «Просвіта»: «Я був в Києві на Інститутській, коли почали вбивати. Вбивали тітушки, привезені по рознарядці з Донбасу, у т.ч. з Костянтинівки. І наша тодішня міська рада винна теж в тих смертях. Вони привели сюди «Руський мир». Але це все забудеться – ці пасічні, земськові, які проводили промосковські мітинги та голосували за так званий «референдум», священники, що приховували російських найманців. Забудуться ті, хто зараз під гаслами ОПЗЖ ховає ідеї сепаратизму. Винні вороги повинні бути покарані! Але не забудуться ті, хто воював і віддав життя за Україну!».
Іван Гаврюченко, ВО «Свобода»: «Майдан відродив український дух, який був у наших пращурів. І ми дамо гідну відсіч агресивним мокселям, які за 300 років 24 рази нападали на нас і які, окрім війни, більше нічого не вміють…».
Василь Мишастий, учасник АТО: «Представники партії, в якій міський голова, у Верховній Раді проголосували проти Майдану, проти засудження режиму Януковича. Чому на світлині членів Небесної Сотні на стенді біля Палацу немає Володимира Рибака? Хлопці, які загинули на Майдані та які загинули на війні, такі ж герої, що зараз воюють. Але зараз діються гоніння на тих, хто відстоював цілісність нашої держави.
Таких, як Рифмастера — Антоненко, Фортуну – Котеленець. Вони захищали і готові захищати нашу державу, але їх переслідують. І важливо, щоб вони мали підтримку. Давайте завдяки таким заходам показувати свою силу, що ми не дамо забути тих, хто загинув за наше життя і Україну!».
Ігор Резенко, учасник АТО, ВО «Свобода»: «Ще до окупації Костянтинівки я пішов на війну. І був там з друзями з Майдану. Давайте згадаємо, що сьогодні річниця ще однієї трагедії – в Дебальцево. Скільки там майданівців загинуло! Я пройшов три українських революції – остання не закінчилися, і наша справа довести справу Небесної Сотні!».
Михайло Мілян, підприємець, літератор: «Не повинно бути так, що 15% молоді нічого не чула, а 35% проти Майдану… Нам треба ще багато робити, щоб цього не було!»
Володимир Березін, журналіст: «В цьому ж місті в 2014 році було теж саме – ми також всі тут стояли, і також нас знімав сбушник. А після цього звідси Партія Регіонів, під керівництвом місцевих директорів шкіл відправляла звідси автобуси з тітушками. А після цього вбили Небесну Сотню. Як краєзнавець я вважаю, що треба згадати та записати в історію міста що робив кожен! Але головне зараз, щоб особливо у дітей не було питань по Небесній Сотні, що це наша святиня. По цьому питання можуть бути тільки у племені Тумба-Юмба, «ДНР», Росії, тощо. У українців питань не може бути! Небесна Сотня, як Андрій Первозваний, всі, хто загинув за Україну — від запорожців до кіборгів, – наші святині!».
О.Азаров: «Я розділяю позицію, що ми маємо пам’ятати. Але ніколи не розділяв позиції, що треба ділити. Наразі лунає вислів – якщо є питання, то ви не українці. Не можна так казати. Навпаки, якщо у молоді є питання – ми маємо знаходити можливість надати відповідь, факти, нести історію. Але поділяти – не вірно. Маємо всі об’єднуватися!»
Закінчився День Небесної сотні в Краматорському Палаці НКМЗ великою постановою Обласного драмтеатру з Маріуполя «МАЙДАН INFERNO», яка почалася шануванням родичів загиблих учасників АТО. Серед них була і родина нашого Сергія Ісаєва. «Величезне спасибі театру за таку сильну виставу, яка дуже яскраво і образно передала атмосферу тих днів. Окрема подяка за те, що міська влада допомогла нам автобусом…», — відгукнулися костянтинівці, які подивилися постанову.
Ті, хто боронить нас зараз з неба, говорили своїм матерям і дружинам: «Хто, як не ми?» та їхали на Майдан. І йшли вперед, під кулями снайперів, озброєні дерев’яними щитами… За краще життя для своїх дітей, за нас, за Україну. Найкраща шана для них – наша пам’ять...
На сайті «Провінції" можна ознайомитися з фото та відео матеріалами заходів.
В.Березін
