Вкрадені пісні

Починалось усе з формування комуністичної номенклатури. Найважливішими критеріями добору до складу номенклатури були: членство в більшовицькій партії, робітничо-селянське походження, активна участь у боротьбі за встановлення радянської влади. Морально-етичні риси, освітній та культурний рівень працівника не мали практично жодного значення. Брак належних знань і культури представники нової еліти компенсували політичною спритністю.



І в незалежній Україні не було відсунуто від влади цю посткомуністичну номенклатуру — потворний безнаціональний витвір більшовицького тоталітарного режиму. Аморальна і цинічна номенклатура, попри величезні привілеї, мала ще таку мерзенну рису, яку поступово прищеплювала населенню, - крадійство.

Звичайно, крали завжди, протягом усієї історії людства. Відомо багато історичних свідчень про існування такої ганебної для людини звички. Зверніться навіть до найдревнішої книжки, якою є Біблія. Крадуть не тільки кришки від колодязів, прибудинкові ділянки і бюджетні кошти. Крадуть звання і вірші, викрадають навіть пісні. Ця вада людини існувала завжди, але під час комуністичного експерименту набула рис державної політики, якою торували шлях до теперішньої втрати моралі.

В своїх книжках, зокрема в одній із них «День «М», що писалась з 1968 до 1993 року, Віктор Суворов довів, що Сталін віддав наказ про початок таємної мобілізації 19 серпня 1939 року. Він довів, що 19 серпня 1939 року – це день, коли Сталін розпочав Другу Світову війну. Віктор Суворов довів, що ця мобілізація повинна була завершитись нападом на Німеччину і Румунію 6 липня 1941 року. Гітлер випередив Сталіна на два тижні. А підготовка до війни велась навіть на поетичному полі. В передмові до книжки «День «М» Віктор Суворов пише:

«Так было со всеми символами «Великой отечественной» - их готовили загодя. Песня «Священная война» написана ДО германского вторжения. Один литературовед открыл, что слова песни «Священная война» написаны еще во времена Первой мировой войны. Лебедев-Кумач просто украл чужие слова и выдал за свои. Мои критики ухватились за эту публикацию и повторили многократно: слова были написаны за четверть века до германского нападения! Но разве я с этим спорю? Разве это важно? Сталину в ФЕВРАЛЕ 1941 года понадобилась песня о великой войне против Германии. И Сталин такую песню заказал – вот что главное. А уж как исполнители исхитрились сталинский приказ выполнить: перевели с японского или с монгольского, украли или сочинили сами – это вопрос, который отношения к моей книге не имеет. Ответ на него ничего не меняет. Ничего не доказывает. Ничего не опровергает».

Було замовлено і написано безліч інших пісень. Ось одна з них:

«Красный флаг, коммунарами поднятый,
Принесли мы – французский народ!
И Париж ваш, у Гитлера отнятый,
Вновь под знаменем красным живет».

Залишилась вона в секретній папці № 35, бо французам поталанило і Червона армія до Парижу не дійшла.

А ось що пише журналіст В. Чекалін в «Урядовому кур’єрі» № 164 від 05.09.2008 р.: «…музичною емблемою великої Вітчизняної війни є пісня «Священная война», яку створили поет В. Лебедєв‑Кумач і композитор А. Александров. Але виявилось, що слова цієї пісні були написані ще в 1916 році і присвячувались зовсім іншій війні – Першій світовій. Такий маловідомий факт оприлюднила газета Міністерства оборони України «Народна армія». Вона дослідила, що автором пісні був вчитель словесності Олександр де Боде. Він народився в 1865 році в місті Клинці Чернігівської губернії. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету, викладав словесність та історію в чоловічій гімназії в м. Рибінськ Ярославської губернії. Коли почалась Перша світова війна, Олександр де Боде доглядав поранених у госпіталі. Саме тоді і написав рядки такого змісту:

Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой
С германской силой темною,
С тевтонскою ордой.

Як розповідали його доньки, в останні роки життя автор вірша не раз говорив про невідворотність війни з Німеччиною. Тому у 1937 році відправив його текст відомому на той час радянському поету В.Лебедєву-Кумачу, аби той оцінив твір і сприяв публікації. Але не дочекався відповіді і в січні 1939 року помер від серцевої недостатності. Згадав Лебедєв-Кумач про твір невідомого автора під час початку Великої Вітчизняної війни. Він вніс невеликі зміни і за своїм іменем надрукував «Священную войну» в центральних московських газетах «Известия», «Красная звезда». Пізніше композитор А. Александров написав на ці слова музику».

Комуніст Лебедєв-Кумач вкрав не тільки цю пісню. Згадайте популярний у свій час фокстрот «У самовара я и моя Маша», слова і музику якого написала Фанні Гордон (Фаіна Квятковська) у 1931 році. Спочатку в СРСР не вказували автора, а з 1975 з фіктивним авторством «обработка Л.Дидерихса, слова В. Лебедєва-Кумача». Лише у 1979 році було визнано авторство Фанні Гордон.

Після смерті Лебедєва-Кумача була відновлена справедливість і Ф. М. Квятковській за пісню «У самовара» виплатили гонорар 9 рублів (!).

«Московский комсомолец», «Советская культура», журнал «Советская эстрада и цирк» повідомили: знайшовся автор відомої пісні. А от прізвище відомого самозванця Лебедєва-Кумача навіть не згадали, нібито й не капали йому грошики за кожне виконання цієї пісні на концертах і у ресторанах.

Спритники завжди викрадали чужі ідеї. А вкраденим пісням і віршам немає ліку.

Восени 1991 року Ф. Квятковська померла. Згадаємо її пісню:

У самовара я и моя Маша,
А на дворе совсем уже темно.
Как в самоваре, так кипит страсть наша.
Смеется месяц весело в окно.
Маша чай мне наливает,
И взор ее так много обещает.
У самовара я и моя Маша –
Вприкуску чай пить будем до утра.

ЯРОСЛАВ. [email protected]