Так хто ж розвалив «союз нерушимый»?

Пан Євген написав відгук на мою статтю в «Провинции» № 33 від 15.08.2007 р. «Кто под красным знаменем РАНЕННЫЙ идёт». Великий обсяг і непослідовність Євгенового послання унеможливив оприлюднення в газеті. Але частково доводити його думки до загалу я обіцяв, тому продовжую.

 

В своєму листі Євген повторює комуністичну побрехеньку: «Ельцин, Кравчук и Шушкевич, будучи у власти, развалили Союз».

З цього приводу журналіст В.Гуревич писав у «Московских новостях, № 4, за 24 січня 1993 р.: «На нафтовій крапельниці п’ятирічками жив режим Брежнєва, за нафтодолар купувалася відносна лояльність населення та відносна стабільність цін, за них же оплачувався зерновий імпорт, що покривав давній крах сільського господарства». Якби на початку 80-х у Тюмені знайшовся ще один Самотлор - одне з найбільших родовищ нафти у світі, і не впали б світові ціни на нафту, ми ще до кінця XX століття славили б розвинутий соціалізм».

Візьмемо у свідки тоді ще кандидата геолого-мінералогічних наук, старшого наукового співробітника відділення морської геології Національної академії наук України Созанського В. І. В газеті «Час» від 26.06.97 р. він зазначав:

«Закупки за кордоном великих кількостей хліба зробили непотрібним колгоспне господарство в СРСР. І сотні тисяч, а можливо, й мільйони колгоспників полишають села і переїжджають до великих міст та на новобудови (БАМ, освоєння нафтових і газових родовищ у Західному Сибіру тощо). Цілі сільські райони, особливо в російському Нечорнозем’ї перетворюються на пустку і перестають існувати. Цей процес набув назву «зникнення неперспективних сіл».

Процеси ці не оминули й українські села. Молодь і чоловіки поголовно виїжджають у промислові регіони, і в колгоспах залишаються жінки пенсійного віку. Порожні хати, вкриті бур’янами двори стали звичним пейзажем для українських сіл. Село стало вимирати. Це був закономірний процес, бо правовий статус радянського колгоспника перебував десь між рабом древнього Риму і кріпосним селянином 18-го століття.

Величезний потік майже дармових нафтодоларів Брежнєв використав не для розвитку держави, а дня деградації суспільства. На виробництві впала дисципліна, почастішав брак у роботі, широкого розмаху набула пиятика. Брежнєв перетворив 260-мільйонний народ у рантьє, який мало працював, а отримував відносно багато.

І ут майже раптово з’ясувалося, що велика сибірська нафта закінчується, й імперія виявилася на межі загибелі. Наступники Брежнєва робили спроби врятувати імперію. Ю.Андропов взявся наводити дисципліну — виловлювали прогульників на вулицях, у кінотеатрах, у перукарнях, навіть у лазнях. М.Горбачов розгорнув кампанію проти пияцтва. Стали вирубувати виноградники, закривати спиртзаводи й винокурні. Заборонили випивки на виробництві і в державних закладах, навіть у ресторанах не відпускали спиртне. Чекаючи години, коли почнуть продавати вино і горілку, покупці наспівували: «В шесть часов поет петух, в восемь — Пугачева, магазин закрыт до двух, ключ — у Горбачева».

Виділяли величезні кошти на сільське господарство, щоб загнати людей до колгоспів, особливо в Нечорнозем’ї, але марно. Без нафтодоларів врятувати Союз стало неможливо.

І нафтовики шукали. Були виділені величезні фінанси на пошуки нових родовищ нафти. За короткий строк було виявлено 400 нових родовищ, але Самотлора між ними не було. З 1990 р. видобуток нафти в СРСР катастрофічно падає, значно скорочується приплив нафтодоларів. Економіку лихоманить, починається розпад соціалістичної системи, розвалюється СРСР.

Американські фахівці уважно стежили за станом нафтогазової промисловості в СРСР. Для них не було секретом, що Радянський Союз підтримує свою економіку за рахунок нафтодоларів і що в міру затухання нафтових фонтанів Самотлора зменшиться приплив іноземної валюти. На початку 70-х років ФБР підготувало доповідь уряду США про те, що в кінці 70-х — на початку 80-х років видобуток нафти в СРСР різко зменшиться, припиниться надходження нафтодоларів, що в свою чергу викличе серйозні потрясіння в економіці й політичному житті СРСР. Як бачимо тепер, ця авторитетна організація помилилася рівно на 10 років. Розвал Союзу наступив на початку 90-х років.

На фоні викладеного вище, заяви про те, що всі наші негаразди пов’язані з виходом України з Союзу, не обґрунтовані. Повернути брежнєвські «золоті» часи зовсім неможливо. Світові ціни на нафту впали у кілька разів і якби навіть вдалося знайти новий Самотлор, то для його освоєння потрібно 20 років!

Комуністи розповсюдили побрехеньку, що це Єльцин, Кравчук і Шушкевич зібралися у Біловезькій Пущі й розвалили Союз. Таке твердження не переконливе. Бо якби навіть усі глави країн, які входять до ООН, у часи правління Сталіна чи Хрущова підписали декрет про розпуск СРСР, від цього Союз не перестав би існувати. У 1919-24 рр. Радянську державу брали в кільце Антанта, Японія, воювали з нею Денікін, Юденич, Петлюра та багато інших, але вона вистояла. Одна із наймогутніших армій світу, керована Гітлером, не змогла зламати СРСР, і лише Леонід Ілліч з цистерною нафти і пляшкою горілки зробив те, чого не могли зробити мільйонні армії».

Зійшлося до купи багато інших причин, які підточили імперію зла. Спроба модернізації політичного і економічного устрою на тлі системної кризи здетонували потужні .зрушення у національних республіках. 1989 рік ознаменувався формуванням громадсько-політичних національно-демократичних організацій.

Поліфонія гласності, плюралізм думок і творчості, що ось-ось мав перерости в плюралізм політичний, поступове припинення політичних репресій, релігійні свободи, припинення холодної війни, а також війни в Афганістані, нарешті спроби нанести на казармений соціалізм макіяж «людяності» — все це підривало «стабільність», себто самі основи автентичного комуністичного ладу, дбайливо закладені його архітекторами Леніним і Сталіним. До всього додалися міжнаціональні зіткнення, що розпочалися ще в грудні 1986 року, а також корупція у владі, що пронизала її зверху донизу.

Лише з відходом багаторічного лідера Компартії України Щербицького від влади Україна перестала бути «заповідником комунізму», в ній завирувало політичне життя. 16 липня 1990 року Верховна Рада УССР навіть прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

На початку 1991 року національні рухи за незалежність набули такої громадської підтримки, що у складі СРСР республіки перебували радше за інерцією. А в Балтійських республіках влада взагалі перейшла до опозиції. І центр під керівництвом ЦК КПРС вирішив завдати удару у відповідь. У ніч з 12 на 13 січня десантники Вільнюського військового гарнізону штурмують приміщення Литовського радіо і телебачення: внаслідок штурму було вбито 13 і поранено 162 особи. Як писала преса, у Литві відбувся «кривавий референдум» за вихід із Союзу.

19 серпня 1991-го всі слухали «Звернення до совєтського народу», що його оголошували по тоді ще всесоюзному радіо від імені ГКЧП. Диктор зачитав постанову №1 ГКЧП, якою призупинялася діяльність непідконтрольних владі політичних партій, громадських організацій і масових рухів, заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. У окремих місцевостях СССР з 19 серпня на шість місяців запроваджувався надзвичайний стан. Силові структури повинні були підтримувати режим надзвичайного стану.

Крах ГКЧП став потужним каталізатором розпаду СССР. Республіки, що на той час ще залишалися у складі СССР, почали проголошувати незалежність. 24 серпня Верховна Рада УРСР прийняла Акт про незалежність України. Цей процес завершився всеукраїнським референдумом (90,3% учасників якого виступили за незалежну Україну) та підписанням угоди у Біловезькій Пущі у грудні 1991-го, що тільки формально легітимізували колапс СССР.

Звісно, з комуністами сперечатись одночасно і просто і складно. Не варто забувати, що після приходу до влади фюрер високо оцінював «людський матеріал» компартії і давав вказівки залучати його – після «перевиховання» – до НСДАП, а колишніх соціал-демократів вважав ні на що не придатним лайном.

Я розумію Євгена, який тужить за минулим. Але він побивається не за радянською владою. Бо чого за нею сумувати, коли вся та влада і нині при владі. Тільки вже не соромиться і лозунгами високими не прикривається. А робить так, як їй хочеться...

Він сумує за своєю молодістю. Утім, її повернути неможливо. Соловецький Союз також вже давно мертвий. Імперія з назвою СРСР сконала. Сподіваюсь, що назавжди.

ЯРОСЛАВ. Yаroslаv38 [at] metа.uа