Дні пам'яті Небесної сотні - як підійти неформально?

​Головне завдання на таких заходах — як провести їх не нудно, без пафосу. Як раз в такому постійному пошуку й знаходиться костянтинівська школа №9 на Новоселівці.

Якщо на День революції Гідності та Свободи сюди запросили ветерана українського руху у місті, представника ВО "Свобода" Івана Миколайовича Гаврюченко, то зараз, на День пам'яти Небесної сотні — мене, журналіста "Провінції", як учасника Майданів та як людину, що знала двох з цих героїв.

Попередньо, з вчителем Анною Василівною Данильченко ми домовилися провести опитування молоді — яке відношення до Небесної сотні у кола їх спілкування. Також хотілося б, щоб школярі могли уявити — що вони будуть розповідати про Майдан та Небесну сотню через рік-два, коли поїдуть в інші регіони країни(тут були старшекласники), та зустрінуть місцевих мешканців. Чи зможуть згадати героїв з Донеччині? Чи розкажуть, що як на Майдані, так і в цій війні гине багато донеччан?

Зустріч вийшла і не вийшла. Хтось з дітей розповідав про те, що їх знайомі вважають, що жертви Майдану були даремні, що нічого на гарне не змінилося, але більшість, все ж таки, знизувала плечима та мовчала.

Нічого, все попереду — процес йде. То є прогрес — раніше нас з такими питання й на поріг школи не пускали :)

Вважаю, що з нашої зустрічі діти винесли основне:

1. Треба знати наших, донеччан з Небесної сотні: Бондарев, Пантелеєв (Краматорськ), Наумов (Родинське), Чернявський (Бахмут), Рибак (Горлівка). Як і наших, загиблих у цій війні, щоб був аргумент у дискусії з тими, з інших регіонів, хто звинувачує "донбасят" та має на це підстави.

2. Віддали вони своє життя не даремно — за Україну, як віддавали її герої с запоріжців, УНРівці (Крути та інше), повстанці, шестидесятники, а зараз кіборги, герої АТО та багато інших наших національних символів. І, якщо ти українець, то Небісна сотня для тебе святиня.